Операція "кесарів розтин" є одним із способів розродження за наявності певних фізіологічних відхилень, які перешкоджають народженню дитини природним шляхом. Сама по собі вона не становить великої небезпеки для дитини й матері, а навпаки, провадиться з метою врятування їх життя і збереження здоров'я.

Проаналізувавши обставини, за яких було травмовано дитину К., і ретельно дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов обгрунтованого висновку, що Ж. в екстремальній ситуації, що склалась із розродженням К., діяла методично вірно та професійно і за відсутності можливості діагностування плода не передбачала, не повинна була і не могла передбачити наслідки, що настали, - поранення скальпелем ока дитини. Тобто в даній ситуації мав місце казус (випадок), настання якого не було викликане умислом або необережністю особи і який виключає кримінальну відповідальність останньої за свої дії. Див. Рішення Верховного Суду України.- К. -2002 р.

Отже, необережна злочинність – це частина більш широкого поняття – злочинності, самостійний елемент її структури.

Нажаль, внаслідок нерозробленості проблеми необережності в філософському і соціологічному планах правові науки позбавлені можливості позичати в них основні ознаки необережності. Скоріше навпаки, філософам і соціологам слід звернутись в цьому питанні до положень і висновків правових наук, передусім науки кримінального і цивільного права.

Завдання 1.

В даному випадку Сиволап, лякаючи своєю рушницею односельців не мав за мету завдання смертельних ран будь – якій особі. Він хотів лише викликати страх у неозброєних людей та показати свою зверхність над ними, однак при подібних „жартах” Сиволап повинен був знати правила безпеки при використанні рушниці, зокрема те, що при спусканні спускового гачка дуло рушниці необхідно націлювати або в землю, або в небо, але аж ніяк не на людей. Також, він міг передбачити той факт, що рушницю міг хто-небудь зарядити без його відома, а також в нього була об’єктивна можливість перевірити чи була заряджена рушниця, чи ні.

Таким чином, стосовно спричинення, вказаних в завданні, наслідків є вина Сиволапа, виражена у формі необережності.

В зв’язку з тим, що Сиволап не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, а саме смертельного поранення Воропаєва, хоча повинен був і міг їх передбачити якби дотримувався правил безпеки при користуванні рушницею, то вчинене ним діяння сталося внаслідок допущеної з його сторони злочинної недбалості .

Завдання 2.

Безперечно, в даній ситуації Басов не мав наміру завдавати Курінному тілесних ушкоджень, що спричинили смерть. Моторист штовхнув заступника голови кооперативу зопалу, сварячись з приводу того хто має розпоряджатися двигуном і падіння заступника мало випадковий характер. Однак Басов повинен був оцінити обстановку в приміщенні, зокрема, розташування його конструктивних елементів, передбачити можливість падіння Курінного внаслідок поштовху та наслідки, які виникли через таке падіння. Безперечно, така тяжка шкода не була б заподіяна, яки би моторист поставився до потерпілого з більшою повагою, дотримуючись загальних правил обережності. Тому смерть Курінного сталася з вини Басова, яка виразилась у формі необережності.

Для того щоб дати аналіз ознак форми вини в даному випадку, необхідно також встановити її вид, оскільки інтелектуальна та вольова ознаки злочинної самовпевненості та злочинної недбалості відрізняються.

Оскільки Басов не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, а саме смертельної травми Курінного, яка виникла внаслідок поштовху та послідуючого за ним падінням, хоча повинен був і міг їх передбачити якби дотримувався загальних правил обережності, то вчинене ним діяння сталося внаслідок допущеної з його сторони злочинної недбалості .

Інтелектуальна ознака злочинної недбалості в даному випадку характеризується відсутністю в Басова усвідомлення суспільної небезпечності здійснюваної нею дії (штовхання Курінного), а також відсутністю передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків (смерті Курінного). За ставленням до свого діяння Басов перебував у такому психічному стані за якого усвідомлював, що порушує певні вимоги обережності, але не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків. Таке ставлення є характерним для випадків, коли суб'єкт вважає свій відступ від потрібної поведінки неістотним і нездатним набути негативного соціального значення.

Вольова ознака недбалості в даному випадку характеризується тим, що Басов штовхаючи Курінного не напружив вольових зусиль, не зосередив своєї уваги на характері та особливостях своїх дій, а тому й не передбачив можливості настання смерті останнього.

Завдання 3.

Аналізуючи дану ситуацію слід визначити чи повинен був Назаров передбачити настання суспільно небезпечних наслідків і чи міг він в даному випадку їх передбачити, тобто слід встановити чи є в його діях необережна форма вини чи вина взагалі відсутня, оскільки з умов завдання очевидно вбачається, що в Назарова відсутній будь – який умисел, щодо заподіяння смерті Свиридову.

Малолітні діти в силу свого розумового розвитку не завжди усвідомлюють суспільно небезпечні наслідки своїх дій, а тому їх діяльність повинна завжди бути під контролем дорослих, які в потрібний момент могли б припинити те чи інше діяння. Дорослі в свою чергу повинні розуміти та передбачати, що малолітні діти можуть спричинити шкоду собі та інтересам третіх осіб за значно ширшого кола обставин, ніж неповнолітні діти та дорослі особи і найчастіше це відбувається зі звичайної цікавості, намаганні зрозуміти певні явища.

Таким чином, Назаров коли брав з собою дітей до річки на косовицю повинен був передбачити можливість заподіяння малолітніми дітьми собі шкоди аж до смерті.

Можливість передбачати поведінку дітей у різних людей різна і залежить вона від багатьох суб’єктивних факторів: