Поняття необережності, як форми вини. - освіти, професії, інтелектуальних здібностей тощо. Наприклад, вихователі в дитячо...

Курсова робота - Поняття необережності, як форми вини.

освіти, професії, інтелектуальних здібностей тощо. Наприклад, вихователі в дитячому садку через те що мають спеціальну освіту та постійно спілкуються з дітьми, виховують їх можуть передбачити поведінку дітей, а відповідно і можливість вчинення ними небезпечних діянь за значно ширшого кола обставин, ніж інші суб’єкти, які такої освіти та професійних навичок не мають. Однак малолітні діти все ж знають елементарні правила безпеки, хоча і в значно меншому обсязі, ніж дорослі, але неможливо передбачити виникнення певних явищ заради пізнання яких дитина знехтує правилами безпеки. Крім того, в різних дітей різна реакція на одне й те саме явище.

Таким чином, Назаров в даному випадку хоча й повинен був передбачити можливість заподіяння малолітніми дітьми собі шкоди аж до смерті, однак такий обов’язок носив абстрактний характер – „якби дитина чогось не зробила”. Передбачити того, що після привезення дітей на сінокіс з’явиться жабеня, Свиридов, побачивши його, побіжить за ним та, втративши пильність, впаде в річку і потоне Назаров не міг.

Отже, вина Назарова в смерті малолітнього Свиридова відсутня, так як в даній ситуації має місце казус, настання якого не було викликане умислом або необережністю Назарова і який виключає кримінальну відповідальність останнього за свої дії.

Література

Кримінальний кодекс України // Офіційний Вісник України. – 2001. - №21. - ст. 920 Справа Р. // Бюллетень Верховного Суду УРСР. – 1971. - №4. Справа І. / Практика Верховного Суду України у кримінальних справах. – Київ: Парламентське видання, 1995. – С.150-151. Справа № 11-67/2002. від 13.03.02 р. / Архів Полтавського районного суду за 2002 р. Справа № 12-85/2002 від 13.05.02 р. / Архів Полтавського районного суду за 2002 р. Рішення Верховного Суду України.- К. - 2002 р. Кримінальне право України: Загальна частина / За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Юрінком Інтер: Х.: Право, 2004 Чернишова Н.В., Володько М.В., Хазін М.А. Кримінальне право України. – Київ: Наукова думка, 1995. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. (Під ред. Ковальського В.С.). – Київ: Юрінком, 1994. Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. – Київ. – 2001. – Атіка. Дагель П.С. Неосторожность. Уголовно-правовые и криминологические проблемы. – Москва: Юридическая литература, 1977. – 146 с. Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и её установление.- Воронеж, 1974. Дудник Н.А. Цена неосторожности. – Москва: Юридическая литература, 1985. Кадар М.М. Неосторожная вина и ответственность за преступления, совершённые по неосторожности. / Вопросы уголовного права стран народной демократии. – Москва: Госюриздат, 1963. Санталов А.И. Разграничение умысла и неосторожности. // Правоведение. – 1958. - №3. Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. – Киев: Наукова думка, 1978. Шаргородский М.Д. Научный прогрес и уголовное право.// “Советское государство и право”.- 1969.- №12.

I. Поняття необережності, як форми вини.

II. Злочинна самовпевненість. ЇЇ інтелектуальний і вольовий моменти

ІІІ. Відмежування злочинної самовпевненості від непрямого умислу.

IV. Злочинна недбалість та її критерії.

V. Відмежування злочинної недбалості від казусу.

Завдання

Література

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8