Об'єднання зусиль двох або більше осіб при вчиненні злочину в принципі підвищує небезпечність самого злочину, полегшує його вчинення і приховування. Дійсно, коли діють дві або більше особи, вони підтримують один одного, що, природно, полегшує їм вчинення злочину, дає можливість з більшим успіхом нейтралізувати опір жертви, втекти з місця події, приховати потім здобуте злочинним шляхом майно тощо. Ось чому у деяких випадках співучасть розглядається як кваліфікуюча обставина, що тягне за собою більш сувору кваліфікацію злочину (наприклад, вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб — ч. 2 ст. 185), або вважається обтяжуючою обставиною при призначенні покарання (п. 2 ч. 1 ст. 67).

Крім того, призначення інституту співучасті полягає в тому, що з його допомогою:

а) визначається коло діянь, безпосередньо нормами Особливої частини КК не передбачених, але таких, які повинні тягнути за собою кримінальну відповідальність в силу їх суспільної небезпечності. Норми Особливої частини КК сформульовані стосовно діяльності виконавців злочину, а кримінальну відповідальність повинні нести і ті, хто організував вчинення злочину, підбурював на його вчинення, сприяв його вчиненню, хоча безпосередньо і не брав участі у виконанні його об’єктивної сторони;

б) вирішується питання кваліфікації дій співучасників;

в) використовуючи чіткі критерії закону, суди мають можливість, призначити справедливе, адекватне вчиненому покарання всім категоріям осіб, які брали участь у спільному вчиненні зло-чину (у спільній злочинній діяльності). Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. // Ю. В. Александров, В. А. Клименко. – С. 149

Співучасть в злочині розглядається як особлива форма скоєння злочину, що характеризується в ряді випадків більш високим ступенем суспільної небезпеки. Поєднання зусиль декількох осіб для скоєння одного і того ж злочину, взаємна підтримка співучасниками один одного, особливо при попередній змові про злочинну діяльність, не тільки можуть полегшити скоєння злочину, але й дозволяють нерідко спричинити більшу шкоду суспільний підноси нам, забезпечити більшу латентність /скритність/ злочину і містять небезпеку для злочинця бути відкритим і покараним. Советское уголовное право. Общая часть: Учебник // Под ред. Кригера Г. - 2 т., М., - МГУ. – 1988 г. - С.175

Підвищена небезпека злочинної діяльності при співучасті особливо проявляється, коли йде мова про злочини скоєні неповнолітніми.

Вперше в кримінальному законі визначення поняття співучасті було дано в Основах кримінального законодавства СРСР і нині відображається в ст. 26 КК України: Співучастю у злочині визнається умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Це формулювання вироблене в результаті довголітніх теоретичних досліджень і є розвитком поняття співучасті, що містилося уст. 19КК 1960 р.

В багатьох статтях Особливої частини КК співучасть визначається найбільш небезпечною нормою злочинної діяльності або виділяється в самостійний кваліфікований склад злочину. Такі, наприклад, - бандитизм (ст. 257 КК), створення злочинної організації (ст. 255 КК).

У багатьох випадках вчинення злочину в співучасті визначається законом (ч.2 ст. 67 КК) обставиною, що обтяжує відповідальність.

При оцінці впливу співучасті на ступінь небезпеки злочину необхідно враховувати, що спільність дій співучасників в ряді випадків підвищує його суспільну небезпеку. Разом з тим співучасть неоднорідна за шкідливістю складників її дії і за небезпекою особливості співучасників. Серед них зустрічаються активні організатори і підмовники, а частіше - пасивні суб’єкти втягнуті в злочин через недостатню свідомість.

Таким чином, співучасть - це особлива форма скоєння злочину умисно двома і більше особами, що має вищий ступінь суспільної небезпеки.

Об’єктивні та суб’єктивні ознаки співучасті.

При розкритті змісту співучасті слід встановлювати його об'єктивну і суб'єктивну сторони, інакше кажучи, об'єктивні і суб'єктивні ознаки цієї форми злочину.

Об'єктивні ознаки співучасті виражені в законі словами — злочин, вчинений декількома (двома або більше) суб'єктами злочину спільно.

Суб'єктивні ознаки — вказівкою, що співучасть — це умисна спільна участь у вчиненні умисного злочину.

Таким чином, при окресленні об'єктивних і суб'єктивних ознак співучасті має місце вказівка на спільність. І дійсно, спільність характеризує й об'єктивну, і суб'єктивну сторону співучасті. Якщо об'єктивні ознаки співучасті — це спільність дій учасників, то суб'єктивні ознаки — це спільність їх умислу.

Об'єктивні ознаки співучасті виявляються в тому, що:

1) співучасть є тільки там, де в злочині беруть участь кілька осіб (хоча б дві особи), законодавець називає мінімальну кількість учасників злочину, хоча їх може бути і більше. Причому кожна з цих осіб повинна мати ознаки суб'єкта злочину — тобто бути фізичною особою осудною і досягти віку кримінальної відповідальності;

2) співучасть — це діяльність спільна.

Найменше число винних при співучасті - дві особи, їх обов'язковими юридичними ознаками являються: досягнення віку, з якого наступає кримінальна відповідальність. Взаємодія винного в процесі скоєння небезпечного діяння з неосудним або з малолітнім не створює співучасті, оскільки не виникає спільного умисного посягання двох і більше осіб на охоронювані кримінальним законам суспільні відносини. При вчиненні злочину, при використанні допомоги неповнолітнього, який іще не досягнув віку кримінальної відповідальності, може виникнути співучасть, якщо ця особа уже спроможна надавати значну допомогу. Пленум Верховного Суду України у Постанові від 27 березня 1992 р. «Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини» зазначив, що дії учасника зґвалтування підлягають кваліфікації за ч. 3 ст. 152 КК як учинення групового зґвалтування і в тому разі, коли інші учасники злочину через