— виконавець, другий — пособник, третій — підбурювач і т.п. Таким чином, у ст. 27 закріплена співучасть у формі співвиконавства і співучасть з розподілом ролей. Це поділ співучасті на дві форми, виходячи з тієї ролі, що виконують співучасники в злочині, тобто за об'єктивними ознаками. Цей поділ відображає характер злочинного “внеску”, сутність злочинної ролі кожного із спів-учасників. Виділення форм співучасті має істотне значення для кримінальної відповідальності співучасників, оскільки: а) дозволяє обґрунтувати з правової точки зору відповідальність не лише виконавця, а й інших учасників спільного вчинення злочину; б) впливає на кваліфікацію дій співучасників.
Таким чином, за об'єктивною ознакою форми співучасті розрізняють: 1) просту співучасть; 2) складну співучасть. Однак деякі науковці вважають, що у науці кримінального права, на відміну від законодавчої класифікації об’єднань співучасників вчинення злочину на ґрунті аналізу кримінального закону України в цілому і судової практики можна визначити форми співучасті: проста, складна і вища. Я. Мочкош. Форми співучасті у кримінальному праві України: проблемні питання // Право України.- 2006.- № 3. – С. 113.
Проста форма - це форма співучасті, при якій всі спільно діючі особи безпосередньо виконують об’єктивну сторону злочину. Тобто, проста співучасть (співвиконавство, співвинність) має місце там, де всі співучасники є виконавцями злочину і, отже, всі вони виконують однорідну роль. Слід зазначити, що ч. 2 ст. 27 Кримінального кодексу України дане визначення поняття «виконавець». Так, виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений цим Кодексом. Звичайно, дії виконавців можуть мати різний характер. Наприклад, один з них загрожує жертві ножем, інший б'є її, а третій обчищає кишені. Але з погляду форми співучасті їх ролі однорідні — всі вони безпосередньо виконують дії, описані в диспозиції статті Особливої частини КК як ознаки об'єктивної сторони конкретного складу злочину, в даному випадку розбою. Вона розділяється на: співвиконавство без попереднього порозуміння та співвиконавство з попереднім порозумінням.
Співвиконавство без попереднього порозуміння передбачає відчуженість між учасниками злочину попереднього зговору. Воно, як правило, дістає вияв у приєднанні однієї особи до вже розпочатої іншими особами злочинної діяльності.
Співвиконавство з попереднім порозумінням буде мати місце в тих випадках, коли між всіма учасниками злочину мав місце зговір про спільне вчинення злочину до його початку. Важливо встановити, що всі учасники злочину до моменту його вчинення дали згоду на виконання будь-якої відведеної кожному з них ролі для досягнення спільної злочинної мети. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України // За ред. Бойка В. - Юрінком.-1997. - С.8О.
Кожен із співвиконавців може виконувати об’єктивну сторону складу злочину в повному обсязі її ознак (скажімо, кожен зако-лотник на чолі з Брутом і Касієм ударив кинджалом Цезаря), але можуть (і це буває досить часто) в межах виконання об’єктив-ної сторони розподілити свої “обов’язки” (ролі). Наприклад, один злочинець на ринку відволікає увагу потерпілого, другий спостерігає за навколишньою обстановкою, третій витягає гаманець з кишені потерпілого. Всі злочинці у цьому разі є співвиконавцями злочину. Їх дії, складені воєдино, створюють об’єктивну сторону складу зло-чину. Отже, з точки зору юридичної оцінки дії кожного співучас-ника є однорідними, і їх кваліфікація буде однаковою. Такий розпо-діл ролей можна назвати “технічним”, тобто таким, що не впливає на кваліфікацію дій окремих співучасників. Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. // Ю. В. Александров, В. А. Клименко. – К. – 2002. - С. 159 Так, співвиконавцями умисного вбивства судова практика ви-знає і тих осіб, котрі хоча і не здійснювали дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілого, але, будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями єди-ним умислом, спрямованим на позбавлення потерпіло-го життя, здійснили частину того обсягу дій, який гру-па вважала за необхідне виконати з метою реалізації цього умислу.
Отже при простій формі співучасті кожен з співучасників є виконавцем злочину.
Співучасть з розподілом ролей, має місце тоді, коли один співучасник безпосередньо скоює злочин (виконавець), інші сприяють йому. Складна співучасть (співучасть з розподілом ролей) виявляється в тому, що співучасники виконують різнорідні ролі. Характер ролей може бути різним, тому розрізняють організаторів, підмовників і посібників. Тут має місце розподіл ролей — один або кілька з них — виконавці, інші — підбурювачі, пособники і т.п. Такий розподіл ролей можна назвати юридичним, адже він впливає на кваліфікацію дій окремих співучасників. Інакше кажучи, при цій формі співучасті не всі співучасники є виконавцями злочину. Не обов'язково, щоб співучасники при вчиненні певного злочину виконували всі перелічені ролі - достатньо наявності виконавця і ще хоча б од-ного з названих інших видів співучасників (викона-вець і організатор, виконавець і підбурювач тощо). Особливість співучасті організаторів, підмовників та посібників в тому, що вони безпосередньо не виконують тих дій, які створюють об'єктивну сторону злочину. Співучасть з розподілом ролей здійснюється звичайно за попереднім змовленням. Взаємодія винних тут більш тривала, чим при співвиконавстві, хоч і в дії даної форми є типовими випадки короткочасного зв'язку. Для наявності цієї форми співучасті необхідне усвідомлення кожним учасником того, то він бере участь у спільній злочинній діяльності.
Складна форма співучасті включає: 1) співучасть у вузькому розумінні цього слова (кожен із співучасників виконує певну роль у вчиненні злочину); 2) злочинне угруповання (банда, організована група, незаконне воєнізоване формування чи група).
У складній