та ряд інших держав, враховуючи численні міжнародні документи, що стосуються громадянства, множинного громадянства та безгромадянства, визнаючи, що у питаннях, які стосуються громадянства, мають враховуватися законні інтереси як держав, так і окремих осіб, бажаючи сприяти прогресивному розвитку правових принципів, які стосуються громадянства, та їхньому запровадженню у внутрішньодержавному праві, а також бажаючи запобігати у міру можливості випадкам безгромадянства, бажаючи запобігати дискримінації у питаннях, які стосуються громадянства, враховуючи право на повагу до сімейного життя, яке викладене у статті 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, відзначаючи різні підходи держав до питання множинного громадянства та визнаючи, що кожна держава може вільно вирішувати, які наслідки має у її внутрішньодержавному праві факт набуття її громадянином іншого громадянства або його належності до іншого громадянства, дійшовши згоди про доцільність пошуку відповідних рішень наслідкам множинного громадянства, та зокрема у тому, що стосується прав і обов'язків осіб, які мають громадянство двох або більше держав, вважаючи за доцільне, щоб особи, які мають громадянство двох або більше держав - учасниць Конвенції, мали виконувати свій військовий обов'язок лише стосовно однієї з цих держав, вважаючи за необхідне сприяти міжнародному співробітництву між національними органами, які займаються питаннями громадянства підписали Європейську конвенцію про громадянство, яку Законом України від 20 вересня 2006 року № 163-V було ратифіковано. Цією конвенцією було встановлено принципи та правила, що стосуються громадянства фізичних осіб, і правила, що регулюють виконання військового обов'язку у випадках множинного громадянства, з якими має узгоджуватися внутрішньодержавне право держав-учасниць.
Статтею 6 вказаної Конвенції обумовлено, що кожна держава-учасниця передбачає у своєму внутрішньодержавному праві, що її громадянство ex lege набувають такі особи:
a) діти, один із батьків яких на час народження цих дітей має громадянство цієї держави-учасниці, за винятком будь-яких випадків, що можуть бути передбачені у її внутрішньодержавному праві для дітей, які народилися за межами держави. Стосовно дітей, батьківство яких встановлюється шляхом визнання, у судовому порядку або шляхом подібних процедур, кожна держава-учасниця може передбачити, що дитина набуває її громадянства за процедурою, яка визначається її внутрішньодержавним правом;
b) знайдені на її території немовлята, які інакше стали б особами без громадянства.
Також кожна держава-учасниця передбачає у своєму внутрішньодержавному праві, що її громадянства набувають народжені на її території діти, які при народженні не набувають іншого громадянства. Таке громадянство надається:
a) ex lege при народженні; або
b) в подальшому дітям, які є особами без громадянства, на заяву, що подається до відповідного органу безпосередньо дитиною чи від її імені у спосіб, встановлений внутрішньодержавним правом держави-учасниці. Така заява може бути подана за умови законного та постійного проживання заявника на її території упродовж періоду, який не перевищує п'яти років і безпосередньо передує поданню заяви.
Кожна держава-учасниця передбачає у своєму внутрішньодержавному праві можливість натуралізації для осіб, які законно та постійно проживають на її території. Встановлюючи умови натуралізації, вона не повинна передбачати ценз осілості, який перевищує десять років до подання заяви.
Кожна держава-учасниця у своєму внутрішньодержавному праві спрощує процедуру набуття її громадянства для таких осіб:
a) другий з подружжя, що перебуває у шлюбі з її громадянином;
b) діти одного з її громадян, стосовно яких передбачені винятки, зазначені у підпункті "a" пункту 1 статті 6 Конвенції, тобто діти, один із батьків яких на час народження цих дітей має громадянство цієї держави-учасниці, за винятком будь-яких випадків, що можуть бути передбачені у її внутрішньодержавному праві для дітей, які народилися за межами держави. Стосовно дітей, батьківство яких встановлюється шляхом визнання, у судовому порядку або шляхом подібних процедур, кожна держава-учасниця може передбачити, що дитина набуває її громадянства за процедурою, яка визначається її внутрішньодержавним правом;
c) діти, один із батьків яких набуває чи вже набув її громадянства;
d) діти, усиновлені одним із її громадян;
e) особи, що народилися на її території та законно і постійно на ній проживають;
f) особи, що законно і постійно проживають на її території упродовж певного періоду, який розпочався до досягнення ними 18 років, причому тривалість цього періоду визначається внутрішньодержавним правом відповідної держави-учасниці;
g) особи без громадянства та особи, визнані як біженці, що законно та постійно проживають на її території.
Таким чином, вказаною нормою Європейської конвенції про громадянство на міжнародному рівні встановлено підстави набуття громадянства України.
4. Юридичні підстави припинення громадянства України, у тому числі вихід із громадянства і втрата громадянства.
Припинення громадянства — це припинення постійного правового зв'язку особи з Українською державою.
Світовий досвід правового регулювання громадянства свідчить, що громадянство може припинятися за такими підставами:
1) в силу закону;
2) позбавлення громадянства;
3) внаслідок виходу або відмови від громадянства;
4) на підставі міжнародних договорів;
5) внаслідок припинення існування держави як суб'єкта міжнародного права.
Згідно зі ст. 17 Закону «Про громадянство України» грома-дянство припиняється: а) внаслідок виходу з громадянства України;
б) внаслідок втрати громадянства України;
в) за під-ставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Вихід з громадянства — це припинення громадянства за ініціативою особи.
Європейська конвенція містить норму, відповідно до якої всі держави, що підписали конвенцію, зобов'язані передбачи-ти можливість припинення громадянства за бажанням особи.
Статтями 7 та 8 вказаної Конвенції передбачені підстави припинення громадянства, в тому числі і громадянства України як на вимогу держави, так і за заявою самої особи.
Так, зокрема, держава-учасниця не може передбачати у своєму внутрішньодержавному праві втрату її громадянства ex lege або на ініціативу самої держави-учасниці, за винятком таких випадків:
a) добровільне набуття іншого громадянства;
b) набуття громадянства держави-учасниці внаслідок шахрайських