Якщо іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають в Україні, змінюють місце проживання, вони зобов'язані повідомити про це органи внутрішніх справ, у яких зареєстровано їх паспортні документи.

Відповідно до Конституції та законодавства України іноземцям може надаватися притулок.

Відповідно до Закону України "Про біженців" іноземцям та особам без громадянства може надаватися статус біженця в Україні.

Відповідно до Конституції та Закону України "Про громадянство України" іноземці та особи без громадянства можуть набути громадянства України (натуралізуватися).

Для багатьох країн, у тому числі і для України стає деда-лі актуальнішою проблема біженців. Це пов'язано з існуван-ням у ряді держав "гарячих точок", воєнними діями, неста-більністю політичних режимів, голодом, стихійним лихом тощо.

На міжнародному рівні порядок і умови статусу біженців та притулку здобули закріплення у таких документах, як Конвенція про статус біженців від 22 квітня 1954 p.; Прото-кол, який стосується статусу біженця від 4 жовтня 1967 p.; Статут Управління Верховного комісара ООН у справах бі-женців, прийнятий у грудні 1950 р. В Україні статус біженців був визначений в Законі Украї-ни "Про біженців" від 24 грудня 1993 р. Новий Закон України "Про біженців" набрав чинності 21 червня 2001 р.

Закон України «Про біженців» встановлює, що біженець не може бути висланий або примусово повернутий до країн, де його життю або свободі загрожує небезпека, за ознакою раси, віросповідання (релігії), національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або по-літичних переконань. Біженець також не може бути висла-ний або примусово повернутий до країн, де він може зазнати катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, або з якої він може бути висланий або примусово повернутий до країн, де його життю або свободі загрожує небезпека внас-лідок його раси, релігії, національності, громадянства (під-данства), належності до певної соціальної групи або через по-літичні переконання. Ці положення не поширюються на бі-женця, засудженого в Україні за вчинення тяжкого злочину.

Україна сприяє збереженню єдності сімей біженців. Члени сім'ї особи, якій надано в Україні статус біженця, мають пра-во з метою возз'єднання сім'ї в'їхати в Україну і набути ста-тус біженця.

У законі регламентується порядок надання, втрати і позбав-лення статусу біженця. Так, особи, які мають намір набути статус біженця і перетнути державний кордон України у по-рядку, встановленому законодавством України, повинні про-тягом п'яти днів звернутися до відповідного органу міграцій-ної служби із заявами про надання їм статусу біженця. Якщо такі особи намагалися незаконно перетнути або незаконно пе-ретнули державний кордон України, то вони протягом трьох робочих днів повинні звернутися до відповідного органу міг-раційної служби через уповноваженого цього органу чи поса-дову особу Прикордонних військ України або органу внутріш-ніх справ із заявами про надання їм статусу біженця. Статус біженця не надається особі: а) яка вчинила тяжкий злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою набуття статусу біженця, якщо таке діяння віднесено Кримінальним кодексом України до тяжких злочи-нів; б) яка вчинила тяжкі злочини проти миру, воєнний зло-чин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві; в) яка винна у вчиненні дій, що супере-чать меті та принципам ООН; г) яка до прибуття в Україну вже була визнана біженцем або отримала притулок в іншій країні; ґ) яка до прибуття в Україну з наміром набути статус біженця перебувала в третій безпечній країні.

Закон визначає повноваження органів виконавчої влади, які вирішують питання щодо надання, втрати і позбавлення статусу біженця. До них належать: Кабінет Міністрів Украї-ни; Державний комітет України у справах національностей та міграції, органи міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; інші орга-ни виконавчої влади (Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство закордонних справ України, регіональні органи, органи опіки та піклування), які мають відповідні повноваження.

Слід зазначити, що процедура отримання статусу біженця врегульована на законодавчому рівні. Так, особи, які з наміром набути статус біженця намагалися незаконно перетнути або незаконно перетнули державний кордон України, повинні без зволікань звернутися до відповідного органу міграційної служби через уповноваженого цього органу чи посадову особу Державної прикордонної служби України або органу внутрішніх справ із заявами про надання їм статусу біженця, а також надати посадовим особам Державної прикордонної служби України пояснення про причини спроби незаконно перетнути або незаконного перетинання державного кордону України. Якщо у таких осіб відсутні документи, які посвідчують особу, або такі документи є підробленими чи фальшивими, вони мають повідомити про цю обставину у заяві про надання статусу біженця, а також викласти причини зазначених ситуацій. Зазначені особи повинні бути направлені посадовими особами Державної прикордонної служби України до органу міграційної служби.

Якщо державний кордон України перетинає чи перетнула дитина, розлучена з сім'єю, і заявляє про намір набути статусу біженця, або про це повідомили інші особи, які не є законними представниками неповнолітньої особи, посадові особи Державної прикордонної служби України повинні невідкладно повідомити про це орган міграційної служби та орган опіки і піклування.

Орган міграційної служби разом з органом опіки і піклування зобов'язаний вжити заходів для тимчасового влаштування такої дитини у відповідний дитячий заклад або сім'ю.

Особи, які з наміром набути статусу біженця намагалися незаконно перетнути або незаконно перетнули державний кордон України і перебувають на