11. Іноземцям та особам без громадянства гарантується право на свободу совісті нарівні з громадянами України.

12. Іноземці та особи без громадянства можуть укладати і розривати шлюби з громадянами України та іншими особами відповідно до законодавства України. Іноземці та особи без громадянства мають рівні з громадянами України права і обов'язки у шлюбних і сімейних відносинах.

13. Іноземці та особи без громадянства можуть пересуватися на території України і обирати місце проживання в ній відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України. Обмеження в пересуванні та виборі місця проживання допускаються, коли це необхідно для забезпечення безпеки України, охорони громадського порядку, охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів її громадян та інших осіб, які проживають в Україні.

Слід зазначити, що перелік прав іноземців та осіб без громадянства, зазначених в Законі України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» не є вичерпним. До прав не вказаних в даному законі можна віднести право на вільний розвиток своєї особистості, право на повагу до гідності, право на страйк тощо.

На іноземців та осіб без громадянства покладаються і певні обов'язки. Так, відповідно до ст. 66-68 Конституції України вони, як і взагалі кожна людина, що перебуває в Україні, зобов'язані:

- не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки;

- сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом;

- неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Перелік обов’язків зазначених в Конституції України також не є вичерпним. Так, наприклад, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства повинні дбайливо ставитися до наданого їм житла, дотримувати правил користування жилими приміщеннями, зобов'язані дбайливо ставитися до пам'яток історії та культури, інших культурних цінностей тощо.

Водночас іноземці не можуть бути членами політичних партій України, не можуть обирати і бути обраними до орга-нів державної влади та місцевого самоврядування, а також брати участь у референдумах. На іноземців не поширюється загальний військовий обов'язок, вони не проходять військо-вої служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства Украї-ни. Вказані обмеження цілком логічно випливають зі ст. 5 Конституції України, згідно якої носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а тому, очевидно, що особа у якої відсутній правовий зв’язок з державою не повинна брати участь у її управлінні, але і не зобов’язана її захищати.

Окремо зупинимось на характеристиці прав та обов’язків біженців. Відповідно до ст. 19 Закону України „Про біженців” особи, яким надано статус біженця в Україні, є іноземцями чи особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах. Такі особи користуються тими ж правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Особа, якій надано статус біженця, має рівні з громадянами України права на:

пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення території України, за винятком обмежень, які встановлюються законом;

працю;

підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом;

охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування;

відпочинок;

освіту;

свободу світогляду і віросповідання;

направлення індивідуальних чи колективних письмових звернень або особисте звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів;

володіння, користування і розпорядження своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності;

оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб;

звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

правову допомогу.

Особа, якій надано статус біженця в Україні, має рівні з громадянами України права у шлюбних та сімейних відносинах.

Особа, якій надано статус біженця в Україні, має право на одержання грошової допомоги, пенсії та інших видів соціального забезпечення в порядку, встановленому законодавством України, та користування житлом, наданим у місці проживання.

Особа, якій надано статус біженця в Україні, користується іншими правами і свободами, які передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, біженці перебувають на національному правовому режимі. Крім обов’язків, які повинні виконуватися будь-яким іноземцем, що перебуває в Україні на біженців в силу особливого статусу покладаються додаткові обов’язки. Статтею 21 Закону України „Про біженців” передбачено, що особа, якій надано статус біженця в Україні, зобов'язана:

повідомляти протягом десяти робочих днів органу міграційної служби за місцем проживання про зміни прізвища, складу сім'ї, сімейного стану, місця проживання, набуття громадянства України або іншої держави, надання притулку або дозволу на постійне проживання в іншій державі;

у разі зміни місця проживання і переїзду до адміністративно-територіальної одиниці України, на яку поширюється компетенція іншого органу міграційної служби, знятися з обліку і стати на облік у відповідному органі міграційної служби за новим місцем проживання. Взяття на облік у органі міграційної служби за новим місцем проживання є підставою для реєстрації у відповідному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб;

проходити щорічну перереєстрацію у строки, встановлені