- Побудовою судової системи за принципами територіальності та спеціалізації
- Стабільності судової системи. Суди утворюються Президентом України за поданням Міністра юстиції України, погодженим з Головою ВСУ чи головою відповідного вищого спеціалізованого суду.

1.2 Поняття підвідомчості та підсудності у судовій системі. Конституцією України закріплено правило, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникли у державі. З цим конституційним положенням пов’язане поняття підвідомчості справ судам.

Отже, підвідомчість – це коло справ, які характеризуються певними юридичними властивостями, в залежності від яких справа підлягає розгляду або загальними судами або спеціалізованими судами або іншими державними органами (нотаріат, ДОРАЦС, третейський суд і т.п.; розмежування підвідомчості загальних судів та господарських судів). У кримінальному судочинстві не має поняття підвідомчості бо усі кримінальні справи розглядаються лише загальними (територіальними) судами. Як правило до юридичних властивостей, залежно від яких та чи інша справа розглядатиметься тим чи іншим судом загальної юрисдикції ( загальним чи спеціалізованим), а чи іншим державним органом належать:
- наявність спору про право

- суб’єктний склад учасників спірних правовідносин - зміст спору.

Підвідомчість цивільних та господарських справ відповідним судам визначається ст.24, 25, 26 ЦПК та ст. 12 ГПК України.

Отже, з’ясувавши питання чи підвідомча справа судам і власне судам якої з судових підсистем судів загальної юрисдикції (загальним чи спеціалізованим) необхідно визначити якому суду підсудна дана справа.

Підсудність – це процесуальний порядок віднесення судових справ, що підлягають розгляду і вирішенню по суті до конкретної ланки судової системи і до певного конкретного суду цієї ланки. Тобто розмежування справ за підсудністю відбувається між місцевими судами ( тобто в середині однієї судової ланки або між місцевим та апеляційним судом та місцевим судом). Підсудність справи на відміну від підвідомчості визначається всередині певної судової підсистеми, тобто в межах підсистеми загальних судів чи всередині підсистеми спеціалізованих судів, навіть розмежування справ за підсудністю окремо передбачається в системі господарських судів, а підсудність справ адміністративним судам має регулюватися АПК України. 

Ланка судової системи – це сукупність судів, які мають однакову структуру, організаційну побудову, повноваження й у більшості випадків діють у межах територіальних одиниць, прирівняних за адміністративним статусом.
Судами першої (низової) ланки є місцеві суди, другої ланки – апеляційні суди, третьої – вищі спеціалізовані суди та ВСУ, який одночасно є найвищим судовим органом в системі судів загальної юрисдикції.

Судова інстанція визначає повноваження окремо взятого суду при розгляді конкретної справи, позначає самостійну стадію, через яку проходить конкретна справа в різних судах. Кожна така стадія, ( стадія процесу) відрізняється характерними рисами судочинства. Процесуальне законодавство визначає такі судові інстанції: - І інстанція, де справа розглядається вперше, і в судовому засіданні суд постановляє судове рішення по суті.

- Апеляційна інстанція...

- Касаційна інстанція, де переглядаються рішення, ухвали, вироки судів І та апеляційної інстанцій, а також перегляд судових рішень, ухвал у зв’язку з ново виявленими та винятковими обставинами чи при неправильному застосуванні норм процесуального права, що істотно вплинули на правильність судового рішення.

Інстанційність при здійсненні судочинства забезпечує всім суб’єктам правовідносин право на судовий захист а також є гарантією законності та обґрунтованості прийнятих судом рішень.

Інстанційність виключає всякого роду підпорядкованість скажімо місцевих судів апеляційним чи касаційним, завдяки принципу незалежності суддів, а отже не допускається вплив на внутрішнє переконання суддів судів І інстанції.

РОЗДІЛ 2 Місцеві суди - основна судова ланка та перша судова інстанція.

2.1.Місцеві суди, склад та повноваження. Місцеві суди ( основна судова ланка та першасудова інстанція) – це суди району, району у місті, місцеві суди міст, міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів.

На ці суди припадає основне навантаження, оскільки вони розглядають абсолютну більшість цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних справ. 

Місцеві суди підрозділяються на місцеві загальні та місцеві спеціалізовані суди. Зараз мова йтиме про місцеві загальні суди. Оскільки ці суди розташовані з урахуванням адміністративно – територіального устрою, то у назві місцевих судів використовується назва населеного пункту, в якому вони знаходяться. Місцеві суди є найбільш наближені до населення.

Місцеві суди є судами І інстанції і розглядають справи по суті в судовому зсіданні, вперше, безпосередньо, як правило одноособово суддею, який діє від імені суду, у відкритому чи закритому судовому засіданні, за участю сторін і на основі їх рівності і змагальності процесу та інших принципі правосуддя, досліджує докази, отримуючи їх через пояснення позивача та відповідача, покази підсудного, потерпілого, свідків, заслуховує експерта стосовно його висновку у справі та ін.) і виносить вирок чи рішення

У справі, які після набрання ними чинності є обов’язковими до виконання.
В кримінальній справі суд встановлює винуватість чи не винуватість підсудного й вирішує питання про покарання винного. У цивільних справах суд визначає наявність чи відсутність певних правовідносин, юридичних фактів або юридичного стану, вирішує по суті подані до суду позови, заяви та скарги (задовольняє або відмовляє у їх задоволенні).

Судові рішення місцевих судів підлягають протягом певного строку, встановленого процесуальним законодавством, апеляційному та касаційному оскарженню і скасувати рішення місцевого суду може лише апеляційна чи касаційна інстанція за певних умов ( наприклад у ст. 367 КПК України передбачено підстави для скасування або зміни судових рішень, наприклад: однобічність або неповнота досудового чи судового слідства; істотне порушення КПК; неправильне застосування КПК; невідповідність покарання тяжкості злочину та