Апеляційні суди діють як суди апеляційної інстанції щодо рішень місцевих судів і як суди першої інстанції в адміністративних, кримінальних і цивільних справах, які віднесено до їхньої підсудності законом.

Для забезпечення права на апеляційне оскарження судових постанов, ухвалених апеляційними судами в першій інстанції, відповідно до Закону України "Про судоустрій України" (ст. 26) утворено Апеляційний суд України.
Апеляція - це основний спосіб перегляду судових рішень у цивільних, кримінальних і господарських справах, закріплений у законодавстві більшості країн світу. Інститут апеляції здавна відомий і в Україні, зокрема його досить докладно врегульовано в "Правах, за якими судиться малоросійський народ" (1743 р.), де апеляцію визначено як "правильне відкликання і перенесення з нижчого суду до вищого справи сторін, що судяться, коли одна якась із них вважала себе скривдженою вироком, винесеним у її справі в цьому нижчому суді". Як універсальний спосіб оскарження судових рішень, що не набрали законної сили, апеляція набула законодавчого закріплення в Статуті цивільного судочинства Російської імперії (1864 р.) і деякий час застосовувалась у судочинстві України після проголошення нею незалежності в 1917 році. Згодом, у радянський період, інститут апеляції припинив своє існування, а натомість було введено інститут касації, що за змістом суттєво відрізнявся від однойменного інституту європейського та світового процесуального законодавства. В результаті проведення так званої малої судово-правової реформи апеляція зайняла належне місце в процесуальних кодексах країни. "Місцеві суди як суди першої інстанції вирішують зараз 90 відсотків цивільних і кримінальних справ. Апеляційні суди будуть розглядати апеляції на ці 90 відсотків рішень, а справи, в яких сторони не погоджуються з рішенням апеляційної інстанції, направлятимуться до касаційного суду".

Верховний Суд України в межах своїх повноважень розглядає в касаційному порядку рішення судів загальної юрисдикції, переглядає в порядку повторної касації усі інші справи, розглянуті судами загальної юрисдикції в касаційному порядку, та справи, пов'язані з винятковими обставинами в порядку, встановленому процесуальним законом, а також здійснює інші повноваження, віднесені до його компетенції Конституцією та законами України.
Суди першої ланки є виключно судами першої інстанції. Вони не можуть виступати ні як касаційна, ні як апеляційна інстанція. Самостійною формою перегляду постанов суду, що набрали законної сили, є перегляд у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами в порядку виключного провадження. Такий порядок встановлено в кримінальному й цивільному судочинстві та під час вирішення господарських спорів.

Суди загальної юрисдикції утворює й ліквідує Президент України відповідно до Закону "Про судоустрій України" за поданням Міністра юстиції України, погодженим із Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду. Підставами для утворення чи ліквідації є зміна адміністративно-територіального устрою, передислокація військ або реорганізація Збройних Сил України.

Всі суди України є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного герба України й своїм найменуванням.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1.Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верхов. Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Феміда, 1996. – 64 с. |

2.

3.Про господарські суди. Закон України (із змінами, внесеними згідно із Законами №2350-XII від 15.05.92, ВВР, 1992, №32, ст.455; №2691-XII від 14.10.92, ВВР, 1992, №48, ст.661; №3346-XII від 30.06.93, ВВР, 1993, №33, ст.348; №2538-III від 21.06.2001, ВВР, 2001, №40, ст.194) // Відомості Верховної Ради. – 1991. - №36. - ст.469.
4.Про судоустрій України. Закон України (із змінами внесеними згідно із Законами №2464-12 від 17.06.92, ВВР 1992, №35, ст.508; №4017-12 від 24.02.94, ВВР 1994, №26, ст.204; №312-XIV від 11.12.98, ВВР, 1999, №4, ст.35; №2056-III від 19.10.2000, ВВР, 2000, №50, ст.436; №2171-III від 21.12.2000, ВВР, 2001, №9, ст.38; №2531-III від 21.06.2001, ВВР, 2001, №40, ст.191

5.Про статус суддів. Закон України (із змінами, внесеними згідно із Законами №3913-XII від 02.02.94, ВВР, 1994, №22, ст.142; №4015-XII від 24.02.94, ВВР, 1994, №26, ст.203; №358/95-ВР від 05.10.95, ВВР, 1995, №34, ст. 268; №1145-XIV від 08.10.99, ВВР, 1999, №50, ст.434; №1381-XIV від 13.01.2000, ВВР, 2000, №10, ст.79; №1459-III від 17.02.2000, ВВР, 2000, №13, ст.102; №1857-III від 06.07.2000, ВВР, 2000, №38, ст.322; №2534-III від 21.06.2001, ВВР, 2001, №33, ст.180) // Відомості Верховної Ради. – 1993. - №8. - ст.56.
6.Про органи суддівського самоврядування Закон України (із змінами, внесеними згідно із Законом №2535-III від 21.06.2001, ВВР, 2001, №33, ст.181 |

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

Наукова, монографічна та інша література

14.Бандурка, . А.М. Судебные и правоохранительные органы Украины. Харьков 1999.

15.Блинова Н.В. Судебное управление в СССР. - М., 1962.

16.Божьев В.П..Добровольская Т.Н., Перлов И.Д. Организационное руководство судами в СССР (судебное управление) / Под общ. ред. И.Д.Перлова. - М., 1966.

17.Загальна теорія держави і права / За ред. В. В. Копєйчикова. — К.: Юрінком Інтер, 1998
18.Коментар до Конституції України (окремі питання) // Державно-правова реформа в Україні: Матеріали науково практичної конференції. — К., 1997.
19.Конституційне право України: Підручник. Видання друге, доповнене / За ред. В. Ф. Погорілка. — К.: Наукова думка, 2000.

20.Мельник М.І., Хавронюк М.І. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність: закони і коментарі. – К.: Атіка, 2000.
21.Основи конституційного права України / Під ред. В. В. Копейчикова. — К., 1997.
22.Організація судових та правоохоронних органів / За ред. І. Є. Марочкіна, Н. В. Сібільової, О. М. Толочка. – Харків: Право, 2000.

23.Організація судової влади в Україні