автотранспорту, в тому числі вантажних автомобілів, що здійснюють перевезення людей; автотранспорту, який належить дипломатичним, консульським та іншим представництвам іноземних держав;
мотоциклів, мотоколясок, моторолерів, мопедів, а також на гірських шляхах або ділянках шляхів з обмеженою видимістю, залізничних переїздах, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях;
4) пристрої для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками: малогабаритні підривні пристрої "Ключ", "Імпульс". У той же час заборонено їх застосовувати для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками, де перебувають заручники.
Під час охорони громадського порядку можна також використовувати службових собак, які пройшли відповідний курс дресирування, визнані придатними для службового користування й перебувають у штатах підрозділів службового собаківництва. Право застосування службових собак надають працівникам міліції, які несуть з ними службу. Службових собак використовують на довгому та короткому повідках, без повідка, в наморднику і без нього, виходячи з конкретної ситуації, що склалася.
Використанню спеціальних засобів, за винятком необхідності відбиття раптового нападу на працівника міліції та звільнення заручників, має передувати попередження про намір їх застосувати.
Попередження може бути зроблено голосом, а якщо значна відстань або потрібно звернутися до великої групи людей - через гучномовні установки, підсилювачі мови й у кожному випадку бажано рідною мовою осіб, проти яких ці засоби застосовуватимуть, та українською й російською мовами не менш як 2 рази з наданням часу, достатнього для припинення правопорушення.
Рішення про застосування спеціальних засобів приймає службова особа, відповідальна за забезпечення громадського порядку, або керівник конкретної операції. Працівники міліції, які діють індивідуально, приймають такі рішення самостійно. Про застосування цих засобів вони в письмовій формі доповідають безпосередньому начальникові із зазначенням коли, де, проти кого, за яких обставин застосовували спеціальні засоби та наслідки їхнього застосування.
Вогнепальну зброю працівники міліції мають право застосовувати як крайній захід, зокрема, її застосовують для:
- захисту громадян від нападу, що загрожує їхньому життю й здоров'ю, а також визволення заручників;
- відбиття нападу на працівника міліції або членів його сім'ї, якщо їхньому життю або здоров'ю загрожує небезпека;
- відбиття нападу на об'єкти, які охороняють, конвої, жилі приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі захоплення;
затримання особи, яку застали під час вчинення тяжкого злочину та яка намагається втекти;
- затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожує життю й здоров'ю працівника міліції;
- зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров'ю громадян або працівника міліції.
Проте, слід зауважити, що заборонено застосовувати й використовувати вогнепальну зброю за значного скупчення людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.
Працівники міліції мають право використовувати зброю для подання сигналу тривоги або виклику допомоги, для знешкодження тварини, яка загрожує життю й здоров'ю громадян або працівника міліції. Працівник міліції має право оголити вогнепальну зброю та привести її у готовність, якщо вважає, що за обставин, які склалися, можуть виникнути підстави для її застосування. Спроби особи, яку затримує працівник міліції з оголеною вогнепальною зброєю, наблизитися до нього, скоротивши при цьому визначену ним відстань, чи доторкнутися до його зброї дають працівникові міліції право застосувати вогнепальну зброю відповідно до чинного законодавства України.
Під час затримання злочинців чи правопорушників або осіб, яких він запідозрив у вчиненні злочинів чи правопорушень, а також під час перевірки документів у підозрілих осіб працівник міліції може привести в готовність вогнепальну зброю, що є попередженням про можливість її застосування.
Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї має передувати попередження про намір їх використання, якщо є можливість. Без попередження фізичну силу, спеціальні засоби та зброю можна застосовувати тільки в тому разі, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції.
Заборонено застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю та здоров'ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору.
Якщо не можна уникнути застосування сили, вона має не перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов'язків, і повинна зводити до мінімуму можливості заподіяння шкоди здоров'ю правопорушників та інших громадян. За заподіяння шкоди міліція забезпечує надання необхідної допомоги потерпілим у найкоротший термін.
Про застосування фізичної сили, спеціальних засобів примусу працівник міліції рапортом доводить до відома безпосереднього начальника.
Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування фізичного впливу й спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування зброї працівник міліції зобов'язаний негайно письмово повідомити своєму начальникові для сповіщення прокуророві. Перевищення повноважень із застосування сили, в тому числі спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, встановлену законодавством України.
Література.
Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верхов. Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Феміда, 1996.
О прокуратуре. Закон Украины. — К. 2001
Уголовно-процессуальный кодекс. - К. 2001. - ст. 267 ч. 2
О внесении изменений в Закон Украины «О прокуратуре»: Закон Украины.-К. 2001.
Бандурка, А.М. Судебные и правоохранительные органы Украины. Харьков 1999.
Басков В.И., Коробейников Б.В. Курс прокурорского надзора. - М., 2000. - С. 145
Блинова Н.В. Судебное управление в СССР. - М., 1962.
Божьев В.П..Добровольская Т.Н., Перлов И.Д. Организационное руководство судами в СССР (судебное управление) / Под общ. ред. И.Д.Перлова.