за редакцією Н.І. Мельника, Н.І. Хавронюка. - К.: «Канон» «А.С.К.» 2002. – С.159
Обмеження волі не призначається інвалідам першої або другої групи, вагітним жінкам, жінкам, що мають дітей у віці до восьми років, жінкам, що досягли п'ятдесятип'ятирічного віку, чоловікам, що досягли шістдесятирічного віку, а також військовослужбовцям, що проходять військову службу по Порядок виконання (відбування) обмеження волі регламентується кримінально - виконавчим законодавством України Як відмічено, місце відбування обмеження волі - виправний центр, який, як правило, знаходиться в межах території, на якій засуджений проживав або був засуджений. Засуджені, яким обмеження волі призначене у порядку заміни іншого виду покарання, можуть бути направлені у виправний центр, розташований на їх території. В цьому ж порядку прямують для відбування покарання засуджені, по місцю постійного проживання в яких відсутні виправні центри.
Особливе значення для практики виконання обмеження волі має положення про те, що органи місцевого самоврядування зобов'язані сприяти органам, виконуючим покарання у вигляді обмеження волі, в трудовому і побутовому пристрої засуджених, направлених для відбування покарання. Тут же необхідно підкреслити, що відповідальність за виконання обмеження волі законом покладається на виправні центри. Звідси слідують функції координації, ініціативи з приводу конкретних дій і заходів, взаємодії виправних центрів і т.п. не тільки з органами місцевого самоврядування з питань трудового і побутового пристрою, але і з іншими суб'єктами, причетними до забезпечення правопорядку в місцях знаходження виправних центрів і також зацікавлених в належному виконанні цього виду покарання.
Обмеження волі застосовується тільки як основне покарання. Орган місцевого самоврядування за уявленням виправного центру, узгодженим з органом внутрішніх справ, визначає межі території виправного центру і встановлює правила поведінки на ній. У самих же виправних центрах діють правила внутрішнього розпорядку, затверджені Мінюстом України за узгодженням з Генеральною прокуратурою України. У правилах акцент зроблений на виконанні засудженими своїх обов'язків. Бо з моменту скоєння злочину і виникнення кримінальної відповідальності особа, що зробила злочинну дію (бездіяльність), зазнає позбавлення особистого і матеріального характеру. Але це зовсім не означає, що засуджений позбавлений всіх прав, гарантованих Конституцією України громадянам України. Засуджені позбавлені волі пересування на свій розсуд за межами адміністративного району місця дислокації виправного центру, вони не можуть вибирати місце проживання і т.п. Але ці обмеження не означають повну ізоляцію засудженого від суспільства.
Кримінально - виконавче законодавство України регламентує порядок напряму засуджених до обмеження волі до місця відбування покарання. У законі передбачена можливість самостійного проходження окремих категорій засуджених до місця відбування покарання.
Кожен засуджений, який самостійно прямує у виправний центр, повинен мати розпорядження про виїзд до місця відбування покарання. У цьому документі указується термін виїзду, термін прибуття, маршрут проходження до виправного центру.
На підставі закону засуджені, яким невідбута частина позбавлення волі замінена обмеженням волі, звільняються з-під варти і слідують у виправний центр за рахунок держави самостійно. Адміністрація виправної установи може вирішити засудженому короткостроковий виїзд на строк до п'яти діб без урахування часу на дорогу. Фролова О.Г. Злочинність і сиситема кримінальних покарань. - Київ: Артек, 1997. – С.29
Цей час використовується засудженим для підтримки соціально корисних зв'язків, перш за все з сім'єю і родичами, а також для підготовки до відбування покарання у виправному центрі УИС Мінюсту України. Якщо адміністрація виправної установи таку відпустку після звільнення не надавала, то на підставі закону адміністрація виправного центру може вирішити виїзд на строк до п'яти діб за його межі безпосередньо після постановки засудженого на облік. Закон передбачає числення терміну обмеження волі.
При цьому законодавець підкреслює, що в строк обмеження волі не зараховується час самовільної відсутності засудженого на роботі або за місцем проживання понад однієї доби.
В той же час в строк обмеження волі, обчислюваний з дня постановки засудженого на облік, зараховується час утримання засудженого під вартою як запобіжний захід і час проходження під конвоєм з виправної установи у виправний центр при заміні невідбутої частини позбавлення волі обмеженням волі з розрахунку один день перебування під вартою за два дні обмеження волі
Необхідно звернути увагу на те, що засуджені, яким обмеження волі призначене у порядку заміни м'якшим видом покарання, і засуджені до обмеження волі за вироком суду, як правило, не можуть міститися в одному виправному центрі. Крім того, засуджені, що раніше відбували позбавлення волі і що мають судимість, містяться окремо від інших засуджених; засуджені за злочин, здійснений в співучасті, відбувають покарання роздільно.
Засуджені, а також приміщення, в яких вони проживають, можуть обшукуватися, а речі засуджених - огляду. Ці заходи мають мету: виявити і вилучити предмети і речовини, заборонені до придбання, зберігання і використання у виправних центрах. У разі їх виявлення передбачена відповідальність - аж до кримінальної.
Кримінально - виконавче законодавство передбачає матеріально - побутове забезпечення засуджених.
Зокрема, передбачається забезпечення засуджених до обмеження волі необхідними житловий - побутовими умовами. Важливо підкреслити, що одяг, білизна, взуття, живлення оплачуються засудженими за рахунок власних засобів, які вони заробляють на підприємствах і в організаціях різних форм власності.Засудженим до обмеження волі гарантується право на охорону здоров'я, включаючи отримання первинної медико - санітарної і спеціалізованої медичної допомоги.
Детально ці питання регламентуються в законі де мовиться зокрема про те, що адміністрація виправних центрів несе відповідальність за виконання встановлених санітарно - гігієнічних і протиепідемічних вимог. Фролова О.Г. Злочинність і сиситема кримінальних покарань. - Київ: Артек, 1997. – С.95
Всі засуджені до обмеження волі зобов'язані