3. Начальник відділення соціально-психологічної служби
виправного центру має право застосовувати в усній формі заходи
заохочення у виді оголошення подяки і дострокового зняття раніше
накладеного ним стягнення, а також заходи стягнення у виді
попередження, догани і суворої догани.

РОЗДІЛ 3 ОБМЕЖЕННЯ ВОЛІ ЯК ВИД ПОКАРАННЯ ЗА ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ: ПРОБЛЕМИ ЕФЕКТИВНОСТІОБМЕЖЕННЯ ВОЛІ ЯК ВИД ПОКАРАННЯ ЗА ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ: ПРОБЛЕМИ ЕФЕКТИВНОСТІ

Вирішення проблем ефективності покарань, які встановлені в Кримінальному кодексі Ук-раїни (далі – КК) та призначаються судами за злочини проти державних фінансів, є досить важ-ливим для суспільства і держави. Саме від ефективності застосування кримінального по-ка-рання значною мірою залежить ефективність кримінального закону, який зобов’язаний охо-ро-няти ці суспільні відносини від суспільно небезпечних посягань.

Незважаючи на це, в науці кримінального права проблеми ефективності окремих видів кри-мінального покарання щодо певних видів посягань на суспільні відносини досліджені не-достатньо. Ці проблеми аналізувались лише у межах дослідження проблем ефективності кри-мінального покарання в цілому. Значна кількість наукових праць, спеціально при-свя-чених аналізу цих питань, належить науковцям кінця Х1Х – початку ХХ століття. Осо-бливості ефективності карального впливу окремих видів кримінального покарання щодо зло-чинів проти державних фінансів України фактично залишаються поза увагою науковців. Полубинская С.В. Цели уголовного наказания. — М., 1990. – С. 149

Ви-рішення цієї проблеми набуває особливої актуальності у зв’язку із введенням до кри-мі-на-ль-ного законодавства нових видів кримінального законодавства, до складу яких належить й обмеження волі.

Дослідження проблем ефективності обмеження волі як виду покарання за злочини проти дер-жавних фінансів України провадитиметься з використанням діалектичного методу пізнання, за допомогою якого проблеми ефективності обмеження волі як виду покарання за злочини про-ти державних фінансів будуть проаналізовані через вивчення більш загальних категорій, зо-крема, ефективності застосування кримінального покарання щодо досягнення його цілей, а також ефективності застосування покарання за злочини проти державних фінансів, а також ме-тоду структурно-системного аналізу, який дозволить вирішити поставлене питання за до-по-могою аналізу не лише системи норм розділу VП Особливої частини КК, а й системи норм кри-мінального права в цілому, а також норм цього права. Використання історико-по-рів-ня-ль-но-го методу дозволить показати генезис проблем ефективності застосування покарання у вигляді позбавлення волі на базі аналізу кримінального законодавства минулих років і практики йо-го застосування (зокрема, ст. 25-1 КК 1960 г. “Умовне засудження до позбавлення волі з обо-в’язковим залученням до праці”), виявити тенденції розвитку законодавства, прослідкувати йо-го взаємозв’язок із соціально-економічними умовами життя суспільства і держави, роз-вит-ком інших галузей права. Це, в свою чергу, дає можливість намітити шляхи вдосконалення у цій частині чинного кримінального законодавства на сучасному етапі та практики його зас-тосування.

У широкому розумінні метою покарання слід визнати такий його вплив на особу, яка вчи-нила злочин, а також на інших осіб, схильних до вчинення злочину, завдяки якому у майб-ут-ньому вдасться попередити, не допустити вчинення нових злочинів. Як зазначав М.Д. Ша---р-городський, покарання ефективне лише тоді, коли воно попереджує шкоду, яка може бути за-подіяна майбутніми злочинами. Шаргородский М.Д. Наказание, его цели и эффективность. – Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1973. – С.16

На думку Чезаре Беккаріа, мета покарання полягає лише в тому, щоб перешкодити винному знову заподіяти шкоду суспільству і утримати інших від вчинення того самого. Тому варто вживати лише такі покарання, які б при збереженні від-повідності до злочину здійснювали найбільш сильне й найбільш тривале враження на душу лю-дей і були б найменш болісними для тіла злочинця. С.В. Познишев сформулював при-нцип, яким повинен керуватися законодавець при встановленні кримінального покарання: за своїм характером і розміром покарання повинно бути здатним утримувати людину від по-в-торного вчинення злочину, заподіюючи йому якнайменше страждань Познышев С.В. Основные вопросы учения о наказании. – М.: Университетская ти-по-гра-фия, Страстной бульвар, 1904. – С. 172

. На нашу ду-мку, таке розуміння мети покарання є найбільш пере-конливим. У найбільш загальному роз-умінні мета покарання взагалі та мета покарання за злочини проти державних фінансів зо-крема полягає у попередженні вчинення нових злочинів. Ця загальна мета розпадається на де-кілька взаємопов’язаних між собою цілей покарання, до складу яких відносяться: спеціальна пре-венція, яка охоплює мету виправлення засуджених і запобігання вчиненню ними нових зло-чинів, а також загальна (генеральна) превенція, яка полягає в запобіганні вчиненню нових зло-чинів іншими особами.

У теорії кримінального права не викликає сумнівів те, що будь-яке покарання за своїми об’є-ктивними якостями має властивість попередження злочинів, а тому незалежно від системи по-карань та її застосування покарання завжди має загальний і спеціальний попереджувальний вплив.

При встановленні покарання, у тому числі і за злочини проти державних фі-нансів, необхідно враховувати, що у багатьох випадках рівень ефективності окремих його ви-дів з погляду досягнення цілей спеціальної і загальної превенції не є однаковим. Й.С. Ной що-до цього робить висновок, що діалектична єдність цілей спеціальної і загальної превенції здій-снюється у кримінальному праві не тим, що обидві ці цілі є рівнозначними, а тим, що за-лежно від конкретних умов по-різному у різних формах має прояв кожна із цих цілей. Як уже зазначалося, переважна більшість осіб, які вчинили злочини проти державних фінансів, за місцем роботи й проживання характеризуються