Виходячи з цього, вирішення проблеми ефективності покарання у вигляді обмеження волі по-требує дослідження питання щодо співвідношення загальної і спеціальної превенції як цілей по-карання за злочини проти державних фінансів. Сучасний стан розробки цієї проблеми у те-орії кримінального права дозволяє зробити висновок, що така залежність визначається дво-ма факторами: 1) характером і ступенем суспільної небезпечності злочинів; 2) конкретно-історичними умовами життя суспільства, зокрема рівнем його демократизації, культури і обі-знаності, а також криміногенною ситуацією у суспільстві взагалі і щодо окремих видів зло-чинів зокрема Познышев С.В. Основные вопросы учения о наказании. – М.: Университетская ти-по-гра-фия, Страстной бульвар, 1904. – С.281

.

При вчиненні тяжких злочинів, ступінь і характер суспільної небезпечності яких є високим, а заподіяна шкода не може бути усунута, на перший план виступає мета загального по-пер-е-джен-ня. Найбільш яскраво у кримінальному праві це проявляється при встановленні покарань за зло-чини проти життя і найбільш небезпечні злочини проти здоров’я людини. Суворі санкції за їх вчинення (довічне позбавлення волі, позбавлення волі на тривалі строки) не лише сприяють до-сягненню мети спеціального попередження, а, перш за все, мають загальнопревентивний вплив на інших осіб, що, певною мірою, стримує нестійких осіб від їх вчинення. Такий підхід до вирішення зазначеного питання видається нам цілком обгрунтованим, оскільки його реа-лі-зація дозволяє запобігти заподіянню не лише тяжкої шкоди, але й такої, що взагалі не може бу-ти усунена. Щодо злочинів проти державних фінансів, то у переважній більшості випадків ха-рактер і ступінь їх суспільної небезпечності, а також шкода, яка заподіюється суспільним від-носинам при їх вчиненні, не дає підстав для визначення пріоритетним напрямом досягнення ме-ти загального попередження порівняно з метою спеціального попередження. Тобто один лише ступінь тяжкості цих злочинів не може бути підставою для встановлення з метою лише заг-ального попередження суворих покарань за їх вчинення.

Конкретно-історичні умови життя українського суспільства на час криміналізації пе-ре-ва-ж-ної більшості злочинів проти державних фінансів, що відбувалася на початку 90-х років ми-нулого сторіччя, давали певні підстави для визнання пріоритетною мети загального по-пе-ред-ження перед метою спеціального попередження. Варто пам’ятати про те, що на той період ста-рі соціалістичні економічні відносини вже було зруйновано, а економічні відносини ри-н-ко-вого типу лише зароджувалися, а тому вимагали захисту від досить розповсюджених і небезпечних посягань. У правосвідомості населення більшість таких посягань не асоціювалась з учиненням злочинів, їх негативна оцінка була недостатньою. Так, відсутність традицій щодо спла-ти податків, зборів, інших обов’язкових платежів з усіх наявних доходів тягла за собою несприйняття кримінально караного ухилення від оподаткування як діяння, що є злочинним. Все це відбувалося на фоні різкого росту злочинності, падіння рівня життя основної частини на-селення, поширення безробіття та інших негативних соціальних явищ. Враховуючи викладені со-ціальні умови, в яких здійснювалася криміналізація злочинів проти державних фінансів, мо-жна зробити висновок, що на той час встановлення суворих санкцій за їх вчинення було до-сить обґрунтованим, оскільки досягнення мети загального попередження цих злочинів необ-хідне для становлення держави і можливості завдяки державним фінансам виконувати на-лежні державі функції. На сьогодні соціально-економічні умови в Україні зазнали суттєвих змін. Останнім часом спостерігається ріст економіки, збільшення реальних доходів і рівня жи-ття населення, покращання соціального захисту осіб, які його потребують. За таких умов, на нашу думку, досягнення мети загального попередження при встановленні покарання за зло-чини проти державних фінансів сьогодні не можна визнавати вирішальною і пер-шочерго-вою порівняно з досягненням мети спеціального попередження.

Таким чином, із зазначеного вище видно, що при здійсненні пенализації злочинів проти державних фі-нансів потрібно виходити із необхідності досягнення таких цілей покарання, як спеціальне по-передження, до складу якого входять виправлення засуджених і запобігання вчиненню ними но-вих злочинів, а також загальне попередження. У сучасних умовах соціально-економічного роз-витку України мета спеціального попередження повинна визнаватися першочерговою що-до мети загального попередження. -

Саме з цих позицій варто підходити й до визначення ефективності обмеження волі за зло-чини проти державних фінансів, питома вага яких в санкціях за ці злочини становить 45 %. Цей вид покарання в Україні вперше було введено з прийняттям нового КК у 2001 р. Відповідно до ст. 61 КК він полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого ти-пу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов’язковим залученням за-судженого до праці. Враховуючи нетривалий строк дії нового КК, практика застосування об-меження волі за злочини проти державних фінансів поки що є недостатньою для проведення бу-дь-яких узагальнень. Але деякі попередні прогнози щодо ефективності застосування цього ви-ду покарання за злочини проти державних фінансів можна зробити виходячи із практики зас-тосування дуже подібних