- утворення класів як великих груп людей з протилежними інтересами і поява міжкласових конфліктів;

- неспроможність суспільної влади первісного ладу врегулювати класові суперечності й конфлікти та виникнення держави як політичної організації публічної влади. Загальна теорія держави і права / А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков та інші; За ред. В. В. Копєйчикова. — К.: Юрінком Інтер, 2000. – С. 328

Первісне суспільство розшарувалось у період розпаду родового ладу. Поява класів із протилежними інтересами спричинила міжкласові конфлікти між родовою знаттю та іншими членами родів, а також із прийшлим населенням. Родова влада була вже неспроможна врегулювати ці конфлікти; виникла держава, як політична організація публічної влади.
Право, як і держава, виникли завдяки необхідності управляти соціальними процесами. В юридичній літературі є різні погляди на виникнення права. Залежно від цього розрізняють право загальносоціальне і право юридичне. Як загальносоціальне явище право поділяють на права людини, права нації, права народу, права об'єднань, права інших груп, права людства. Юридичне право встановлюється чи санкціонується державою. Отже, юридичне право виникає лише з виникненням держави, тому закономірності виникнення держави стосуються й виникнення права.
Розрізняючи право і закон, слід зазначити, що право як інституційне утворення стає таким завдяки джерелам права, тобто зовнішній формі вираження права.

Отже, юридичне право - це задекларовані державою правила поведінки суб'єктів, щоб відображати правду, справедливість, добро тощо.
Право виникає внаслідок:

- переростання мононорм (первісних звичаїв, традицій, моралі) в юридичні норми;

- правотворчої діяльності компетентних державних органів чи посадових осіб;

- перетворення рішень судових органів щодо конкретних справ у загальну норму, що е обов'язковою для вирішення аналогічних випадків.
Між правом і державою встановлюється досить складний зв'язок. Через право держава прагне впроваджувати в життя свою волю, яка за авторитарних режимів має класовий характер. А це означає, що первісні звичаї чи традиції пристосовуються до інтересів панівного класу, забезпечуються відповідними санкціями, реалізація їх підтримується апаратом державного примусу і є засобом підпорядкування населення волі економічно і політичне панівного класу.

Так виникає правовий звичай як найдавніша форма права.
Судові органи, як органи держави в авторитарних державах, захищали інтереси панівної верхівки, а тому не застосовували деяких звичаїв, що захищали інтереси всіх, або змінювали їхній зміст, вводячи нові правила. Судові функції часто виконували церковні служителі, правителі чи інші посадові особи державних органів. Захищаючи інтереси панівних класів, судові органи створювали судовий прецедент, тобто рішення суду щодо конкретної справи набувало властивостей загальної норми. Це спонукало появу судового (адміністративного) прецеденту.

З появою писемності держава (її органи), а також посадові особи через правотворчу діяльність закріплювали свою волю в законах, указах та інших нормативних актах. У перших державних законах закріплювалася майнова нерівність, станові привілеї, безправність рабів та інших верств бідного населення. Прикладами таких законів є закони Хаммурапі, XII таблиць. Ману, "Руська правда", "Польська правда" та ін. Наприклад, закони Хаммурапі, царя Вавилона, діяли у XVIII ст. до н. е., складалися з 282 статей і регулювали в основному кримінальні відносини. Майже в кожній нормі відображалася класова нерівність. Візьмемо хоча б правило про те, що лікар, вилікувавши знатну людину, мав одержати 10 сиклей срібла, якщо хворий мушкенум - 5 сиклей, а якщо раб, то рабовласник повинен був віддати лікареві тільки 2 сиклеї срібла.
Класові інтереси відображалися в нормативних актах не лише матеріального, а й процесуального права. Так, під час розгляду судових справ використовувались ордалії (випробування вогнем, водою тощо), поєдинки, присяги, відкуп. Тому багаті завжди могли відкупитись. Отже, юридичне право, сформувавшись разом зі створенням держави, в рабовласницький і феодальний періоди розвитку державності мало класовий характер і захищало інтереси економічно і політичне панівного класу. Водночас рабовласницьке, феодальне і капіталістичне чи соціалістичне право є явищем культури й цивілізації, оскільки несе в собі інформацію про минулі та нині існуючі суспільні відносини між людьми на різних етапах розвитку політичної організації суспільства.

Висновок

В даній курсовій роботі, тема якої "Право - явище цивілізації культури", ми розглянули слідуючі питання:

- походження права;

- поняття права;

- джерела і природа права;

- право - явище цивілицації і культури,

в яких дали визначення поняття права, обгрунтували процес його виникнення і охарактеризували право з сторони рушія цивілізації і культури.

Наука, яка вивчає право називається правознавством, і як люба інша наука вона характеризується слідуючими рисами:

1) научні знання про право існують в системі, в комплексі. Вони послідовно і всесторонньо розкривають всі зв"язки, відношення, властивості правових явищ;

2) задача научного пізнання в сфері права в кінцевому результаті зводяться до виявлення закономірних процесів державно-правових явищ, рушійних сил їх зміни і розвиток. Такий рівень знань існує в формі системи понять, категорій, юридичних принципів і научних закономірностей;

3) правознавство представляє собою систему правильного, об"єктивного знання про право. В нім відсутні будь-які домисли, міфи. Знання грунтується на існуючих або раніше існувавших в суспільстві правових явищ, які базуються системою теоретичних розробок про право, а також положеннями інших соціальних і філософських наук і провіряється суспільно-історичною предметною діяльністю людей (практикою).

Література

1. Барулин В.С. Социальная философия. Ч. І. - М., 1993.
2. Гуревич А.Я. Философия и историческая наука // Вопросы философии. - 1988. - № 10. - С. 20.
3. Дилигенский Г.Г. "Конец истории" или смена цивилизаций? // Вопросы философии. - 1991. -