Тема: Основи сімейного права України.

Вступ.

1. Сімейне право України: поняття та предмет правового регулювання.

2. Шлюбно-сімейне право України: поняття і предмет правового регулювання.

2.1. Кодекс про шлюб і сім'ю України.

3. Сім‘я за сімейним законодавством.

4. Шлюб за сімейним законодавством.

4.1. Умови й порядок одруження.

4.2. Шлюбний контракт.

4.3. Припинення шлюбу.

5. Права та обов'язки подружжя.

6. Права та обов'язки матері, батька і дитини.

7. Опіка та піклування.

7.1. Влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування.

8. Застосування Сімейного кодексу України до іноземців та осіб без громадянства, законів іноземних держав і міжнародних договорів в Україні.

Висновок.

Список літературних джерел.

Вступ.

Сім'я – це первинна ланка громадянського суспільства, в якій реалізується дітородна, виховна та інші функції суспільного життя. Кожен громадянин суспільства є чиїмось батьком або матірю, братом, сестрою, жінкою чи чоловіком та ін., але не всі належним чином виконують свої обовязки та достатнью мірою ознайомлені із сімейним правом. Знання обраної теми є істотною для мого майбутнього та суспільства взагалі. Тому у данній роботі я намагаюся як умога ширше розкритити основні питання стосовано сімейних відносим, а саме, це поняття, предмет, система, правовідносини, що мають місце в сфері правового регулювання сімейного права України; розуміння сім'ї за сімейним законодавством; головні ознаки шлюбу за сімейним законодавством; права та обов'язки подружжя; права та обов'язки матері, батька і дитини та інших членів сім'ї та родичів; опіка та порядок застосування Сімейного кодексу України до іноземців та осіб без громадянства, законів іноземних держав і міжнародних договорів в Україні.

1. Сімейне право України: поняття та предмет правового регулювання.

Сімейне право — це сукупність правових норм і принципів, які регулюють та охороняють особисті й пов'язані з ними майнові відносини фізичних осіб, що виникають із шлюбу й належності до сім'ї. Тобто це право регулює відносини між подружжям щодо по-рядку укладення шлюбу, особистих і майнових відносин між ними, порядку та умов припинення шлюбу, відносин між батьками й дітьми, іншими родичами. Крім того, сімейне право України регу-лює та охороняє відносини усиновлення (удочеріння), опіки й піклування тощо. Виходячи з цього можна стверджувати, що пред-метом сімейного права є сукупність відносин, що регулюються та охороняються нормами і принципами сімейного права з приводу особистих немайнових прав та обов'язків і тих майнових прав та обов'язків, що виникають на грунті шлюбу та сім'ї.

Завдяки цьому можна стверджувати, що сімейне право є са-мостійною галуззю права, яка відокремилася від цивільного. На підтвердження самостійності сімейного права та неналежності його до цивільного наводять кілька аргументів. 1. Сімейно-правові відносини характеризуються власними джерелами виникнення. Якщо цивільні правовідносини вини-кають, як правило, з договорів, то шлюбно-сімейні — з рідства, шлюбу, усиновлення, і всі майнові відносини випливають з осо-бистих. Ці правовідносини пов'язують не сторонніх, а близьких осіб - родичів, подружжя.

2. У першу чергу, сімейні правовідносини - це особисті не-майнові відносини.

3. Сімейні права та обов'язки не можна відчужувати, переда-вати, купувати, продавати чи дарувати.

4. Сімейні відносини в Україні в багатьох випадках регулю-ються нормами моралі, а не тільки правовими нормами, і це є характерним тільки для сімейного права.

Основними джерелами сімейного права є Конституція, Сімейний кодекс та інші нормативно-правові акти України. Так, Конституція України проголошує: «Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні пра-ва і обов'язки у шлюбі і сім'ї» (ст. 51).

Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих і майнових прав і обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів. Регулювання сімейних відносин здійснюється з метою: зміцнен-ня сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та інши-ми членами сім'ї; сприяння побудови сімейних відносин на па-ритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взає-модопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті та май-нові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, уси-новлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання, між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом і падчеркою, пасинком. Він не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сест-рами, тіткою, дядьком і племінницею, племінником і між інши-ми родичами за походженням.

Сімейний кодекс України складається з двох частин: Загаль-ної та Особливої. Загальна частина містить норми, які поширю-ються на всі сімейно-правові відносини. До них належать нор-ми: про предмет, законодавство, про мету і завдання, принципи, суб'єктів сімейних правовідносин тощо. Особлива частина — це сукупність норм та принципів, кожен з яких регулює та охоро-няє окремий різновид сімейних відносин1.

Сімейні відносини можуть бути врегульовані також за домо-вленістю (договором) між їх учасниками, який має бути укла-дений у письмовій формі. Такий договір є обов'язковим до ви-конання, якщо він не суперечить вимогам Сімейного кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства.

Частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Вер-ховною Радою України.

Система сучасного сімейного права—це його внутрішня струк-турна організація елементами якої є сімейні норми, принципи та інститути. Сімейна норма — це одиничне, формально-визначене, загальнообов'язкове правило поведінки, що регулює та охороняє сімейні відносини. Сімейні принципи — це основні засади, керівні ідеї, відповідно до яких здійснюються сімейно-правове регулюван-ня та охорона сімейно-правових відносин. До них наприклад на-лежать принципи: одношлюбності; свободи і добровільності