А ще особи, які одружуються, мають бути взаємно обізнані про стан здоров'я один одного.

4.2. Шлюбний контракт.

Подружжя може укладати між собою всі дозволені Законом майнові угоди, однією з яких є шлюбний контракт. Ці шлюбно-сімейні правовідносини передбачені Порядком укладання шлюбного контракту, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок укладання шлюбного контракту" від 16 червня 1993 р.
Згідно з цим нормативно-правовим актом шлюбний контракт укладається між особами, які одружуються, за їхнім бажанням до реєстрації шлюбу і набирає чинності з моменту його реєстрації. Він може укладатись у присутності свідків, якщо на це є бажання сторін.
У ньому передбачаються майнові й немайнові права та обов'язки подружжя.

4.3. Припинення шлюбу.

У більшості випадків шлюб припиняється внаслідок смерті чи оголошення в судовому порядку померлим одного з подружжя. Проте за життя подружжя шлюб може бути розірваним через розлучення за заявою одного з подружжя або спільною їхньою заявою. Розірвання шлюбу провадиться в судовому порядку. У ряді випадків, передбачених чинним шлюбно-сімейним законодавством, допускається розірвання шлюбу в органах загсу. Це стає можливим за взаємної згоди на розірвання шлюбу подружжя, яке не має неповнолітніх дітей. Крім того, в органах загсу провадиться також розірвання шлюбу з особами, визнаними у встановленому законом порядку безвісно відсутніми, недієздатними внаслідок душевної хвороби чи недоумства, а також засудженими за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше 3 років. Якщо між подружжям, що розлучаються, в органах загсу виникає спір про майно, про дітей або про стягнення аліментів на користь того з подружжя, який є недієздатним, розірвання шлюбу провадиться через суд.

Якщо ж розірвання шлюбу здійснюється в судовому порядку, то суд зобов'язаний встановити справжні мотиви розлучення, з'ясувати фактичні (реальні) взаємини у сім'ї та вжити всіх можливих заходів до примирення подружжя. У всякому разі шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими. При цьому, виносячи рішення про розірвання шлюбу, суд уживає передбачених законодавством заходів для захисту інтересів неповнолітніх дітей і того з подружжя, який є непрацездатним.

Шлюб уважається припиненим із моменту реєстрації розлучення в органах запису актів громадянського стану; це означає, що навіть після розгляду справи в суді та винесення ним рішення про розірвання шлюбу законодавством передбачено можливість для примирення подружжя зі збереженням юридичної сили для шлюбу, що укладався раніше.

Той із подружжя, хто змінив своє прізвище за одруження на інше, має право і після розірвання шлюбу іменуватися ним або ж повернути дошлюбне прізвище.

5. Права та обов'язки подружжя.

Шлюб зумовлює існування особистих немайнових та май-нових прав і обовязків подружжя. Так, дружина має право на материнство, а небажання чоловіка мати дитину або нездатність його до зачаття дитини може бути причиною розірвання шлю-бу. Чоловік має право на батьківство, а відмова дружини від на-родження дитини або нездатність її до народження дитини мо-же бути причиною розірвання шлюбу.

Окрім цього дружина та чоловік мають рівне право: а) на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та упо-добань; б) на фізичний і духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку;

в) на обрання прізвища одного з них як їхнього спільного прізвища або приєднання до свого прізвища прізвища другого з подружжя;

г) на розподіл обов'язків і спільне вирішення питань життя сім'ї;

ґ) на особисту свободу; д) на припинення шлюбних відносин.

Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про по-будову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

а) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

б) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі дого-вору дарування або в порядку спадкування;

в) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є та-кож речі індивідуального користування, в тому числі коштов-ності, навіть у разі, якщо вони були придбані на спільні кошти подружжя, а також премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги, тощо.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ве-дення домашнього господарства, догляду за дітьми, хвороби то-що) самостійного заробітку (доходу). Об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за ви-нятком тих, які виключені з цивільного обігу. Це, зокрема, за-робітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок до банківської (кредитної) установи. Дру-жина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той з подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умо-ви, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомо-гу. Утримання одному з подружжя надається другим із подруж-жя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.

Особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям може бути укладено шлюбний договір. Він регу-лює майнові відносини між подружжям, визначає їхні майнові права та обов'язки. Шлюбний договір не може регулювати осо-бисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ни-ми та дітьми. Він не може зменшувати обсягу прав дитини, а