не вправі ви-рішувати цих питань. Ст. 300 проекту ЦК України закрі-плює це право на законодавчому рівні. Після смерті зображуваного, право вирішувати питання про розповсю-дження його зображення надано його дружині та дітям.
Інститут права на особисту недоторканність і свободу, охорону життя і здоров'я. Кожний громадянин має право розпоряджатися собою, тобто має право на особисту не-доторканність. Стосовно себе його поведінка мусить бу-ти підпорядкована лише тим законодавчим актам, що обмежують це його право. Такі обмеження, як правило, встановлені з метою зберегти непорушеними права ін-ших осіб або захистити ці права від порушення. Так, ст. 15 ЦК України передбачає обмеження в дієздатності осіб, які зловживають спиртними напоями або наркоти-чними засобами, але тільки в тому разі, якщо буде дове-дено, що таке зловживання ставить в тяжке матеріальне становище сім'ю цих осіб 1. Право громадянина на осо-бисту недоторканність можна розуміти й так, що за будь-яких обставин, крім випадків і в порядку, передба-чених законом, ніхто не може бути затриманий, позбав-лений волі тощо. Хоч прямо Цивільний кодекс не пере-дбачає такого права, але це випливає із змісту ст. 12 ЦК України.
Право громадянина на особисту свободу. Це право ба-зується на можливості вибору місця проживання, віль-ного переїзду з одного населеного пункту до іншого, по-будувати оселю на своїй землі, придбати квартиру у вла-сність або укласти договір найму жилого приміщення. Чим більше закон дає для цього можливостей, тим біль-ше гарантій дотримання цього права. У зв'язку з цим слід спеціально згадати про таке правове явище, як про-писка. На наш погляд, прописка не повинна обмежувати особисту свободу громадян, насамперед прав на вибір місця проживання, роду занять (ст. 10). Якщо ж пропис-ка вважається однією з підстав отримання житла або ро-боти, то вона порушує особисті немайнові права грома-дян.
Право громадян на охорону життя і здоров'я'. Це право встановлено в Конституції України та в Основах законодавства України про охорону здоров'я. Зміст цього права включає:
життєвий рівень, який є необхідним для підтримання здоров'я людини;
безпечне для життя навколишнє середовище;
безпечні і здорові умови праці;
кваліфіковану медико-санітарну допомогу, вибір лі-каря і закладу охорони здоров'я;
можливість відшкодування заподіяної здоров'ю шко-ди та ін.
Інститут права на недоторканність особистого життя громадянина. Цей інститут включає право громадян на недоторканність житла та право на особисту документа-цію.
Право громадянина на недоторканність житла. Це право передбачає, що громадянин сам вирішує, кого йо-му запрошувати в гості, з ким спілкуватись, яким чином проводити час дозвілля у своїй оселі. Ніхто не може об-межувати його в цих правах, за винятком випадків перед-бачених законом.
Право громадянина на особисту документацію. Під особистою документацією розуміють листи, щоденники, нотатки, помітки та інші документи. Слід також мати на увазі, що документи особистої документації можуть висту-пати об'єктами авторських прав. Але авторське право може бути встановлене тільки на ті об'єкти, автором яких був їх власник. До особистих документів слід віднести різні по-свідчення, грамоти, газетні вирізки, квитанції та ін.
Цікавим прикладом особистої документації був архів одного з персонажів книги Ільфа й Петрова "Дванадцять стільців" гр. Коробейникова, який зібрав у своїй кімнаті "систематизовану" картотеку розподілу меблевих гарні-турів.
Інститут права захисту від протиправного втручання в сферу приватного життя. Які особливості цього інституту?
По-перше, потенційним правопорушником може бу-ти посадова особа або орган, наділені правом на втру-чання в сферу приватного життя громадян і юридичних осіб (органи внутрішніх справ, служби безпеки, націо-нальної гвардії, охорони здоров'я та інші).
По-друге, передбачуване правопорушення може мати місце лише з моменту виникнення права на захист, а право на захист повинно виникати з початку такого по-рушення. Якщо внаслідок такого правопорушення буде заподіяна шкода потерпілому, то її відшкодування по-винне відбуватися за правилами зобов'язань, що вини-кають внаслідок заподіяння шкоди на загальних підста-вах.
По-третє, засоби захисту повинні бути передбачені в законі (наприклад, в разі затримання особи їй повинна бути надана можливість викликати адвоката, повідомиш про це близьких або інших осіб; при нанесенні їй тілес-них ушкоджень - можливість викликати названого нею лікаря тощо). З негаторним позовом можна звертатись тільки до суду, а засоби захисту прав цього інституту можуть бути й іншими.
По-четверте, відносини, що виникають на підставі цього інституту, повинні мати не абсолютний, а віднос-ний характер. Захищати можна тільки від конкретного правопорушника.
Можна було б виділити й інші особливості інституту правозахисту від протиправного втручання у сферу при-ватного життя, але оскільки цей інститут перебуває в стані становлення, вважаємо можливим обмежитися вже зазначеним.