У ЦК та в деяких спеціальних нормативних актах мі-стяться й інші правила початку обчислювання перебігу строків позовної давності.

Особливість застосування позовної давності з вимог, що випливають з перевезень і які пред'являються до пе-ревізників, полягає в тому, що за загальним правилом строк позовної давності у цих випадках починається не з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізна-тися про порушення свого права, а від дня одержання відповіді на претензію чи закінчення строку, встановле-ного для відповіді.

У КТМУ встановлено такі особливості обчислення строків позовної давності:—

за вимогами щодо відшкодування збитків від втра-ти вантажу строк позовної давності починається після закінчення 30-ти днів від того дня, коли вантаж повинен був бути виданий, а у змішаному перевезенні — по за-кінченні 4-х місяців від дня прийняття вантажу до пере-везення (ст. 388);—

за вимогами щодо відшкодування збитків від не-стач або пошкодження вантажу — від дня видачі або того дня, коли вантаж повинен бути виданий, але не був ви-даний (ст. 389);—

за вимогами, що виникають з договору перевезен-ня пасажирів, — від дня, коли пасажир повинен був за-лишити чи залишив судно;—

за вимогами, що випливають з проведення ряту-вальних операцій, — від дня закінчення рятувальної опе-рації.

Свої особливості має порядок обчислення строків позовної давності з вимог, що випливають з поставки некомплектної продукції при відвантаженні її вузлами (окремими частинами комплекту). Якщо за договором поставщик відвантажує продукцію вузлами, то зо-бов'язання вважається виконаним після відвантаження останнього виробу в обумовлений договором строк. У разі порушення цього зобов'язання, як підкреслено в роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 16 квітня 1993 р. "Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів" (п. 5), строк позовної давності, що випливає з факту поставки некомплектної продукції, потрібно обчислюва-ти від дня закінчення строку поставки останнього вузла (складової частини комплекту) із врахуванням строку доставки .

Початок перебігу строків позовної давності по спорах про стягнення неустойки визначається за загальними правилами, тобто, від того дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Але особливість обчислення строків позовної давності в цьо-му випадку полягає в тому, що коли відповідно до дого-вору чи чинного законодавства неустойка підлягає стяг-ненню за кожний день прострочки зобов'язань, то строк позовної давності обчислюється щодо кожного дня ок-ремо. Так, Правилами підряду на капітальне будівництво передбачено стягнення неустойки за кожний день пору-шення строків здачі об'єкта, за кожний день неусунення недоробок. За цих обставин строк позовної давності варто обчислювати щодо кожного дня прострочки виконання зобов'язання в межах шести місяців, що передують по-данню позову.

Якщо після задоволення такого позову недоробки не будуть усунуті, то позивач має право звернутися з позо-вом про стягнення штрафу знову ж таки в межах шести-місячного строку, який передує зверненню з позовом.

5. ЗУПИНЕННЯ, ПЕРЕРВА ТА ПОНОВЛЕННЯ СТРОКІВ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ

Сторона, право якої порушено, може звернутися в юрисдикційний орган протягом певного, встановленого зако-ном, часу за захистом порушеного права. Але обставини можуть скластися так, що позивач у зв'язку з умовами, які від нього не залежали, не зміг вчасно звернутися до суду. Законодавець враховує такі об'єктивні обставини і допускає в законі зупинення перебігу строків позовної давності.

Звичайно, таке зупинення означає, що в строк позо-вної давності не зараховується той проміжок часу, про-тягом якого особа не мала можливості звернутися з по-зовом.

Перелік обставин, які є підставою для зупинення стро-ку позовної давності, наводиться у ст. 78 ЦК України:

1) надзвичайна і невідворотна за даних умов подія (не-переборна сила). Законодавець наводить основні ознаки, які дають змогу вважиш ту чи іншу обставину неперебор-ною. До них належать: а) надзвичайність обставин; б) невідворотність обставин за даних умов; в) такими об-ставинами виступають саме події. Надзвичайність озна-чає відсутність закономірностей у розвитку події. На-приклад, тривалий снігопад у Криму. Невідворотність означає, що саме за цих умов настання події неможливо було відвернути (тобто за звичайних умов її можна було б відвернути). Непереборною силою виступає саме по-дія, тобто такий юридичний факт, настання якого не залежить від волі людей.

Прикладами непереборної сили можуть бути руйнівні природні явища — повінь, шторм, буревій, землетрус і т.п. явища, які об'єктивно зробили неможливим подан-ня позову (у зв'язку з проведенням аварійних, рятуваль-них робіт тощо).

Питання про те, чи можна до непереборної сили за-рахувати й хворобу, якщо вона тривалий час перешко-джала особі звернутися до суду, є дискусійним. Заува-жимо, що інститут добровільного представництва дає змогу особі захищати свої інтереси у тих випадках, коли вона захворіла; якщо ж вона визнана недієздатною, то її інтереси представляє законний представник. Якщо строк позовної давності пропущений саме через хворобу пози-вача, то суд може врахувати хворобу позивача як обста-вину, що дозволяє поновити пропущений строк позовної давності;

2) встановлена законодавством відстрочка виконання зобов'язань (мораторій). Мораторій може бути оголоше-ний у зв'язку з різними надзвичайними подіями, викли-каними складним міжнародним становищем, неординар-ними громадськими явищами. Мораторій може мати як загальний, так і спеціальний характер, бути поширеним як на певну територію, так і на певний вид зобов'язань. Загальні мораторії в нашій країні не оголошувалися на-віть за важких умов Великої Вітчизняної війни;