Об’єктивну сторону правопорушення, що передбачено ч. 1 ст. 85 КУАП складають:

1) полювання без відповідного на то дозволу, в заборонених місцях, в заборонений час, забороненими засобами і способами, на заборонених для добування тварин; 2) допуск собак в мисливські угіддя без нагляду; 3) полювання з порушенням встановленого для відповідної території (регіону, мисливського господарства, обходу і тому подібне) порядку здійснення полювання, яке не мало наслідком добування, знищення чи поранення тварин або їх частин без відмітки такого факту в дозволі на їх добування.

Повторне порушення правил полювання або таке, що мало наслідком добування, знищення або пораненням тварин, тягне за собою відповідальність, передбачену ч. 2 ст. 85 КУАП.

Суб’єктом зазначеного правопорушення можуть бути як загальний суб’єкт, тобто осудна фізична особа, яка досягла 16 річного віку, а також спеціальний суб’єкт – посадова особа.

Суб’єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю як умисної, так і необережної вини.

З метою організації та здійснення державного контролю в області охорони навколишнього середовища, забезпечення екологічної, ядерної та радіаційної безпеки при Міністерстві екології та природних ресурсів України діє спеціальний орган – Державна екологічна інспекція. Ця інспекція здійснює свою роботу згідно з Положенням про державну екологічну інспекцію, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2001 року № 1520 „Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію”.

Згідно п. 9 цього положення державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища діють при цих органах управління.

Державні інспектори здійснюють виховну, попереджувальну, охоронну та каральну функції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 КУАП („Особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення”) протоколи за ст.ст. 85 КУАП мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Міністерства екології та природних ресурсів України, до яких відповідно належить вказаний інспектор, та органів мисливського господарства.

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 85 КУАП згідно ст.ст. 242 та 242-1 КУАП розглядають відповідно органи мисливського господарства та органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в області екології та природних ресурсів України.

Що стосується останнього, то відповідно до Указу Президента України 724/2000 від 29.05.2000 року „Питання Міністерства екології та природних ресурсів”, саме це Міністерство є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Мінекоресурсів України здійснює свої повноваження безпосередньо та через спеціально уповноважений орган виконавчої влади в сфері екології та природних ресурсів в Автономній Республіці Крим, державні управління екології і природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі, інших його територіальних органів, інспекцій, органів управління територіями і об’єктами природо-заповідного фонду України, а також установ та організацій, які належать до сфери їх діяльності.

Що ж стосується правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 85 КУАП, то такі справи розглядаються відповідно до ст.221 КУАП районними, районними в місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями).

В умові задачі нічого не сказано про те, якого віку громадянин Іванов, чи є у нього відповідні документи на мисливську вогнепальну зброю та собаку, яка належить до мисливських порід та чи здійснював він таке полювання у період, який дозволяє таке полювання тощо.

Я вважаю, що гр. Іванов повнолітня осудна особа і всі необхідні формальності зазначеним громадянином були виконані.

Справа лише в тому – склад якого правопорушення є в діях гр. Іванова та чи правомірно було накладено адміністративне стягнення на нього (позбавлено права полювання з вилученням мисливського квитка).

По тексту задачі ми бачимо, що Іванов оскаржив прийняте стосовно нього рішення до суду. З цього випливає, що адміністративне стягнення на останнього було накладено не суддею, а якимось іншим органом.

З описаного вище таким органом, якщо протокол складав інспектор з охорони навколишнього природного середовища, може бути Головний державний інспектор України з охорони навколишнього природного середовища і його заступники, головні державні інспектори з охорони навколишнього середовища Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і їх заступники, головні державні інспектори з охорони навколишнього середовища Чорного, Азовського морів і їх заступники, старші державні інспектори та державні інспектори з охорони навколишнього середовища.

Таким чином можливо вказане адміністративне стягнення на гр. Іванова було накладене самим інспектором.

На гр. Іванова було накладено стягнення у вигляді позбавлення його права полювання, а таке стягнення, як відомо передбачене ч. 2 ст. 85 КУАП і його може накласти лише ...суд (суддя).

Таким чином, коли посадові особи (той самий інспектор) вбачали в діях гр. Іванова саме ознаки правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.85 КУАП, а саме, що його собакою в угіддях іншого користувача була впольована лисиця, а це означає, що тварину або знищено, або завдано їй поранення, то вони (він) не мали права притягувати його до такої відповідальності, а саме позбавляти права на полювання. Це прерогатива суду.

Згідно зі ст. 33 („Відстріл та відлов хижих та шкідливих тварин, добування мисливських тварин для наукових цілей, переселення в нові місця перебування”) Закону України „Про мисливське господарство та полювання” від 07.02.2002 року лисиця відноситься до шкідливих звірів, які спричиняють значну шкоду мисливському господарству. Тому мисливцям дозволяється їх винищувати під час полювання на інших мисливських тварин, але з дозволу користувача мисливського угіддя.

А такого дозволу, як це зазначено в задачі, у гр. Іванова не було. Отже ні він особисто, ні за допомогою собаки полювати на лисицю він не мав права.

Саме за вполювання лисиці за вказаних обставин і був притягнутий гр. Іванов до адміністративної відповідальності.

Таку справу про адміністративне правопорушення