Задача 1.

Під час зупинки автобуса контролер Петрова перевіряла наявність квитків у пасажирів, у зв'язку з чим запропонувала їм виходити через передні двері. З даного приводу пасажир Титов виразив незадоволення і замість того, щоб показати квиток, почав штовхати й обзивати непристойними виразами Петрову. Оцінивши обстановку водій автобуса Дорофієв намагався затримати Титова у салоні автобуса, однак, Титов схопив Дорофієва за одяг, порвавши останньому сорочку і вийшов з автобуса. Дорофієв вибіг за Титовим, наздогнав його та наніс йому декілька ударів в область голови кулаком, заподіявши Титову тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я останнього.

Дайте кримінально-правову характеристику діям Дорофієва.

Дії Дорофієва слід кваліфікувати за ч.2 ст.125 КК України „Умисне легке тілесне ушкодження”.

З умов задачі відомо, що пасажир Титов виразив своє невдоволення з приводу того, що контролер Петрова запропонувала пасажирам виходити через передні двері для перевірки квитків, через що почав штовхати й обзивати непристойними виразами Петрову. При затриманні ж водієм автобуса Дорофієвим Титова, останній порвав йому сорочку. В цьому випадку дії Титова по відношенню до Петрової та Дорофієва необхідно розглядати як дрібне хуліганство і кваліфікувати за Кодексом про адміністративні правопорушення України.

Після цього інциденту Дорофієв наздогнав Титова і наніс йому декілька ударів в область голови, завдавши при цьому короткочасний розлад здоров’я. В цьому випадку дії Дорофієва підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України.

Якщо ж в діях Титова будуть доказані ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст.296 ККУ „Хуліганство”, а це можливо в тому випадку, коли його діями можливо було зірвано рух громадського транспорту, так як водій не зможе в подальшому керувати автобусом і т.і., то легкі тілесні ушкодження, спричинені Дорофієвим, можуть бути визнані не кримінально караними, тому що вони при зазначених обставинах можуть бути вчинені ним у стані сильного душевного хвилювання, викликаними неправомірними діями потерпілого.

Задача 2

Барков, з метою насильницького викрадення майна, 15 травня 2001 року, приблизно о 22 годині 30 хвилин, находився у неосвітленому провулку. Сховавшись за дерево Барков очікував випадкового перехожого, наміряючись заволодіти його майном і грошима. У цей час від своїх знайомих поверталася Мірошниченко, 1941 року народження. Коли вона підійшла близько до дерева, за яке сховався Барков, останній зненацька вискочив з укриття і крикнув: «Давай гроші!». Від несподіванки Мірошниченко знепритомніла й упала. Скориставшись цим, Барков оглянув кишені потерпілої і викрав усі наявні в неї гроші в сумі 50 грн. згідно висновку судово-медичної експертизи Мірошниченко не були заподіяні тілесні ушкодження, а мала місце лише короткочасна втрата свідомості.

При кваліфікації дій Баркова між слідчим та начальником слідчого відділення виникла суперечка. Слідчий стверджував що дії винного слід кваліфікувати за ст. 185 КК України (крадіжка), тому що заволодівав він грошима таємно для потерпілої, котра знаходилась без свідомості. Начальник слідчого відділення затверджував, що ці дії варто кваліфікувати за ч. 1 ст. 186 КК України(грабіж), тому що намір винного був спрямований на відкрите викрадення чужого майна.

Вирішіть суперечку і дайте правильну кваліфікацію діям Баркова.

В даному випадку при вирішенні суперечки між слідчим і начальником слідчого відділення я не можу поділити точку зору жодного з них.

У мене не викликає сумніву те, що в діях Баркова вбачається не таємне викрадення чужого майна (крадіжка), а відкрите, тобто грабіж.

Чому саме грабіж? А тому, що при вчиненні зазначених дій Барков діяв відкрито, зухвало, свідомо нехтуючи присутністю власника майна, тобто потерпілої.За таких обставин викрадення чужого майна завжди буде вважатися відкритим.

Дійсно, на перший погляд вбачається, що Барковим був скоєний саме простий грабіж, тобто звичайне відкрите викрадення чужого майна, що підпадає під ознаки ч. 1 ст. 186 КК України, про що стверджував начальник слідчого відділення.

Але це тільки на перший погляд.

При вирішенні цієї задачі, нам необхідно звернути увагу на те, що насильство при скоєнні грабіжу поділяється на фізичне і психічне, а відповідно на ці дві категорії можна поділити і погрозу застосування такого насильства.

Незважаючи на те, що Барков діяв зненацька і не спричинив згідно висновку судово-медичної експертизи потерпілій тілесних ушкоджень, в його діях все ж таки присутня погроза застосування саме фізичного і психічного насильства. З цього я виходжу? А виходжу я з наступного.

Як відомо вирішення питання про ступінь чи характер насильства чи погрози його застосування залежить від спрямованості умислу винного та сприйнятті такої загрози потерпілим.

Про погрозу застосування насильства по відношенню до потерпілої з боку Баркова вказується безпосередньо в умові задачі (цитую): „ Барков, з метою насильницького викрадення майна...”. Таким чином умисел Баркова був спрямований саме на насильницьке викрадення майна.

Більше того для його втілення в життя останній сховався за деревом у неосвітленому місці у пізній час. Дочекавшись своєї жертви, Барков зненацька вискочив з укриття з криком віддати йому гроші.

За таких обставин потерпілий, а це була беззахисна жінка похилого віку, такі дії Баркова звичайно розцінила як погрозу застосування насильства. Про зазначене свідчить те, що вона знепритомніла і впала, втративши свідомість.

Таким чином, основним критерієм при вирішенні питання про застосування погрози насильства є спрямованість умислу винного, яка в