даному випадку визначається на підставі аналізу усіх обставин справи. Про мету, яка була саме насильницька і про що прямо зазначено в умові задачі, вже говорилося. Але, крім мети в даному випадку ще є місце (неосвітлений провулок) та час (темна пора року) вчинення злочину. А вони свідчать саме про погрозу застосування насильства. Це усвідомлював і винний, і сама потерпіла.
Отже, в діях Баркова за зазначених обставин вбачається злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, а саме грабіж, поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого.
Злочин вважається закінченим, тому що Барков заволодів майном (грошима) потерпілої.
Задача 3
Ливанов визнаний винним у тому, що в ніч на 11 липня 2001 року, знаходячись у нетверезому стані, у кімнаті гуртожитку, де проживала Семенова, застосовуючи до неї фізичне та психічне насильство, намагався її зґвалтувати. У результаті побиття Семеновій заподіяні легкі тілесні ушкодження без розладу здоров'я, однак злочинний намір Ливанов довести до кінця не зміг із-за фізіологічних причин. Після цього Ливанов продовжуючи психічний вплив на Семенову, задовольнив з нею статеву пристрасть неприроднім способом, а потім, маючи намір на зґвалтування, знову став загрожувати їй вбивством, ударив долонею по її обличчю, ногою в живіт, головою об стіну і намагався зґвалтувати. Однак, Семенова вирвалася і вистрибнула з вікна 3-го поверху, одержавши тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до інвалідності І групи.
Дайте кримінально-правову характеристику діям Лиманова. Розгляньте об'єктивні та суб'єктивні ознаки складів злочинів, що вчинив Ливанов.
1). Зґвалтуванням є вчинення статевого акту між особами різної статі природним способом всупереч бажанню або поза бажанням однієї з них, шляхом застосування до неї фізичного насильства, погрози негайного застосування такого насильства або з використанням її безпорадного стану.
З умов задачі нам відомо, що Ливанов, знаходячись у нетверезому стані, у кімнаті гуртожитку, де проживала Семенова, застосовуючи до неї фізичне та психічне насильство, намагався її зґвалтувати, але із-за фізіологічних причин не зміг довести до кінця свій злочинний намір. За таких обставин дії Ливанова необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.15 ККУ ”Замах на злочин” та ч. 1 ст. 152 ККУ „Зґвалтування”.
Ч. 1 ст. 15 ККУ передбачає замах на злочин. Тобто, замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом дій (або бездіяльності), безпосередньо спрямованих на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. В нашому випадку Ливанов не зміг довести до кінця статевий акт до кінця із-за своїх фізіологічних причин, хоча у нього був прямий умисел на зґвалтування Семенової.
З об’єктивної сторони зґвалтування передбачає вчинення Ливановим двох дій - це статевий акт та застосування для вчинення статевого акту фізичного насильства і погрози його застосування В нашому випадку Ливанов із-за своїх фізіологічних причин не зміг здійснити статевий акт, що виключає об’єктивну сторону злочину передбачену, ст. 152 ККУ. Тому його дії слід кваліфікувати як замах на зґвалтування.
Заподіяння Семеновій легких тілесних ушкоджень охоплюється ч. 1 ст. 152 ККУ. Додаткової кваліфікації за іншими статтями про злочини проти особи в такому разі не потрібно (п. 7 Постанови ПВСУ від 27 березня 1992 р. № 4 „Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини”).
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Ливанов усвідомлює, що бажає здійснити статевий акт з Семеновою із застосуванням до неї фізичного та психологічного насильства.
Також погроза вбивством, як засіб подолання опору потерпілої особи, з метою її зґвалтування, повністю охоплюється ст. 152 ККУ.
2). Задоволення статевої пристрасті неприродним способом виключає природний статевий акт і вміщує у собі акти мужолозтва, лесбійства, а також інші прояви неприродного збудження і реалізації статевої пристрасті.
Кваліфікація за ч. 2 ст. 153 ККУ за ознакою повторності буде застосована до Лиманова, тому що він раніше вчинив злочин, передбачений ст. 152 ККУ. Така кваліфікація здійснюється незалежно від того чи зміг він довести, злочин передбачений ст. 152 ККУ до кінця (з умов задачі ми знаємо, що він не зміг довести його із-за своїх фізіологічних причин).
Після задоволення своїх пристрастей неприродним способом Ливанов також ще мав намір повторно зґвалтувати Семенову. Якщо Ливанов без значної перерви у часі, діючи з єдиним умислом, вчинив два природних статевих акти з Семеновою, то його дії не можуть розглядатися як зґвалтування, вчинене повторно, вони є одним триваючим злочином.
3). Дії Лиманова слід також кваліфікувати за ст. 128 ККУ „Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження”. Ця стаття Кримінального кодексу застосовується у тій частині задачі коли Семенова вирвалася у Лиманова і вистрибнула з вікна 3-го поверху, одержавши при цьому тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до інвалідності І групи.
Об’єктивна сторона дій Лиманова полягає в суспільно небезпечних протиправних діяннях, злочинний наслідок у вигляді тяжкого тілесного ушкодження та причинний зв’язок між діянням та наслідком.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини Лиманова. Він повинен був передбачити можливість настання тяжкого тілесного ушкодження внаслідок своїх суспільно небезпечних дій.