Ст. 5 Закону визначає вимоги до звернення, які адресуються, та коло осіб, до яких направлені звернення.

Про мову звернень зазначено в ст. 6 Закону.

Заяву можна подати не тільки шляхом надання її до канцелярії органу чи направити її поштою, але й зробити її на особистому прийомі у відповідного керівника чи іншої посадової особи зазначених вище органів (ст. 22 Закону).

Друга стадія провадження – це стадія прийняття оформлених належним чином і поданих у встановленому порядку звернень (ст. 7 Закону). Зазначена стаття передбачає обов’язковість прийняття до розгляду оформлену належним чином і подану у встановленому порядку заяву (звернення) і забороняє відмову в її прийнятті.

Третя стадія, а саме, безпосередній розгляд звернень громадян, є, на мій погляд, головною стадією даного провадження.

Весь другий розділ Закону присвячений даній стадії. Він так і називається „Порядок розгляду звернень громадян”. Зазначений порядок мною детально висвітлений вище.

Особливу увагу на цьому етапі провадження приділяється терміну розгляду звернень громадян (ст. 20 Закону) та безоплатності розгляду звернень (ст. 21 Закону).

Якщо вимоги громадянина, які викладені в його зверненні, задоволені і більше того він самзадоволений результатами проведеної перевірки, то третя стадія залишається для нього останньою.

Якщо ж ні, то існує наступна стадія провадження – стадія оскарження прийнятого рішення по зверненню громадлян.

Розгляд таких скарг здійснюється у відповідності до ст. 16 Закону та у терміни, передбачені ст. 17 Закону.

Завдання 2

Визначте які процесуальні терміни закріплені в Кодексі про адміністративні правопорушення. Зробіть їх коротку характеристику.

Терміни в загальному розумінні цього слова – це визначення понять і категорій.

Процесуальні терміни – це визначення понять і категорій, пов’язаних із діяльністю відповідних органів та судів із здійснення відповідного судочинства.

Що ж стосується процесуальних термінів, які закріплені в Кодексі про адміністративні правопорушення, то вони стосуються визначень тих понять і категорій, які пов’язуються з процесуальною діяльність органів та судів щодо розгляду справ про адміністративні праворушення.

Основним нормативним актом, який регулює адміністративну відповідальність, є Кодекс України про адміністративні правопорушення, який складається з 5 розділів.

Саме 3, 4 та 5 розділи по суті становлять процесуальну частину КУАП. Саме в цих розділах закріплені основні процесуальні терміни, на які я б і хотіла зосередити свою увагу.

Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Главою 20 КУАП (ст. 260-266) передбачено такі заходи процесуального забезпечення: адміністративне затримання, особистий огляд і огляд речей, вилучення речей і документів, відсторонення водіїв під керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд їх на стан сп'янін-ня. Два заходи забезпечення установлено іншими главами КУАП: доставлення порушника (ст. 259) і його привід (ст. 268).

Деякі з цих статей містять відповідні процесуальні терміни.

Доставлення порушника, згідно зі ст. 259 КУАП, здійсню-ється з метою, по-перше, припинення правопорушення, по-друге, складення протоколу про адміністративне правопору-шення і, по-третє, встановлення особи порушника. Фактичне здійснення доставлення забезпечуєтеся застосуванням психічного або фізичного впливу. Перший полягає в усній вказівці прямувати до місця доставлення або в нагадуванні про можливість застосування фізичного впливу. До фізичного впливу вдаються у випадках відмови рухатися в потрібному напрямку. При ньому може бути застосовано захват руки або частини одягу з примушуванням до руху.

Доставлення порушника має бути проведено в можливо короткий строк. Встановлено максимальний час перебування порушника в штабі ДНД та приміщенні виконкому селищнім чи сільської Ради - одна година.

Адміністративне затримання полягає в примусовому короткочасному обмеженні волі дій і пересування особи, яка вчинила адміністративне правопорушення. Його мають право здійснювати лише органи та посадові особи, уповноважені їм на те законодавчими актами. Порядок здійснення адміністративного затримання детально закріплено в ст. 262 КиАП.

Адміністративне затримання, як правило, не може перевищувати трьох годин. Більш тривалі строки може бути встановлено тільки законодавчими актами (ч. 1 ст. 263 КУАП). Так, на строк до трьох діб з письмовим повідомленням прокурора протягом 24 годин або з його санкції - до десяти діб може бути затримано осіб, які порушили прикордонний режим або режим у пунктах пропуску через державний кордон, якщо ці особи не мають документів, що посвідчують їх особу.

Осіб, які порушили правила обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, може бути затримано на строк до трьох годин для складання протоколу, а в необхідних випадках: для встановлення особи, проведення медичного огляду, з'ясування обставин придбання вилучених наркотичних засобів і психо-тропних речовин та їх дослідження - до трьох діб з повідом-ленням про це письмово прокурора протягом 24 годин з мо-менту затримання або на строк до 10 діб з санкції прокурора, якщо правопорушники не мають документів, що посвідчують їх особу.

До розгляду справи може бути затримано осіб, які вчини-ли дрібне хуліганство, злісну непокору, публічно закликали до невиконання вимог працівника міліції (розглядаються протя-гом доби), порушили порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, виявили неповагу до суду або торгували з рук у невстановлених місцях (розглядаються протягом трьох діб).

Відповідно до п. 5 ст. 11 Закону «Про міліцію» міліції на-дано право затримувати осіб, які вчинили адміністративні пра-вопорушення, для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення до трьох діб з повідомленням про це письмо-во прокурора протягом 24 годин з моменту затримання. Строк адміністративного затримання обчислюється з моменту доставлення порушника, а