Адміністративне правопорушення може бути підставою для застосування не тільки адміністративних стягнень, а й інших заходів адміністративного примусу, зокрема, заходів припинення (вимоги припинити правопорушення, застосування спеціальних засобів, зброї тощо).

Особливу їх групу становлять заходи забезпечення про-вадження в справах про адміністративні правопорушення.

Харак-терними їх рисами є, по-перше, те, що вони застосовуються з метою припинення адміністративних проступків, коли вичер-пано інші заходи впливу, встановлення особи, складення про-токолу про адміністративне правопорушення, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справи, виконання поста-нов у справах про адміністративні проступки. По-друге, заходи процесуальною забезпечення застосовуються тільки в рамках провадження, що ведеться в зв'язку з правопорушенням, тобто лише і моменту порушення справи і до її припинення і лише до особи, яка вчинила правопорушення. По-третє, крім вчи-нення правопорушення, є додаткові підстави застосування цих заходів: неможливість припинення правопорушення іншими засобами, виконання інших процесуальних дій (складення про-токолу, встановлення особи тощо), можливе вчинення особою нових проступків По - четверте, це несамостійні, допоміжні за-ходи впливу, вони не вважаються санкціями, не тягнуть додат-кових обмежень для порушники. По-п'яте, встановлено проце-суальний порядок їх застосування: перелік уповноважених ор-ганів і посадових осіб, які мають право їх застосовувати, строки (в необхідних випадках), процесуальне оформлення (складення протоколу), порядок оскарження.

Главою 20 КУАП (ст. 260-266) передбачено такі заходи процесуального забезпечення: адміністративне затримання, особистий огляд і огляд речей, вилучення речей і документів, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд їх на стан сп'янін-ня. Два заходи забезпечення встановлено іншими главами КУАП: доставлення порушника (ст. 259) і його привід (ст. 268).

Доставлення порушника, згідно зі ст. 259 КУАП, здійсню-ється з метою, по-перше, припинення правопорушення, по-друге, складення протоколу про адміністративне правопору-шення і, по-третє, встановлення особи порушника. Фактичне здійснення доставлення забезпечується застосуванням психічною або фізичного пилину. Перший полягає в усній вказівці прямувати до місця доставлення або в нагадуванні про можливість застосування фізичного впливу. До фізичного вплину вдаються у випадках відмови рухатися в потрібному напрямку. При ньому може бути застосовано захват руки або частини одягу з примушуванням до руху.

Доставлення порушника має бути проведено в можливо короткий строк. Встановлено максимальний час перебування порушника в штабі ДНД та приміщенні виконкому селищної чи сільської Ради - одна година.

Схожим з розглянутим заходом забезпечення є привід порушника в разі його ухилення від явки на виклик органів внутрішніх справ або судді. Це також примусове доставлення особи в орган внутрішніх справ або в суд. Різниця полягає в меті доставлення - привід здійснюється працівниками міліції з метою забезпечення присутності правопорушника при розгляді справи. Привід допускається лише у випадках, прямо передбачених законом (ч. 2 ст. 268 КУАП).

Адміністративне затримання полягає в примусовому короткочасному обмеженні волі дій і пересування особи, яка вчинила адміністративне правопорушення. Його мають право здійснювати лише органи та посадові особи, уповноважені на те законодавчими актами. Порядок здійснення адміністративного затримання детально закріплено в ст. 262 КУАП.

Адміністративне затримання, як правило, не може перевищувати трьох годин. Більш тривалі строки може бути встановлено тільки законодавчими актами (ч. 1 ст. 263 КУАП).

До розгляду справи може бути затримано осіб, які вчини-ли дрібне хуліганство, злісну непокору, публічно закликали до невиконаним вимог працівника міліції (розглядаються протя-гом доби), порушили порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, виявили неповагу до суду або торгували з рук у невстановлених місцях (розглядаються протягом трьох діб).

З метою забезпечення законності застосування адміністра-тивного затримання про нього складається протокол, в якому зазначаються дата і місце складення, відомості про особу за-триманого, час і мотиви затримання. Затриманому надається право ознайомитися з протоколом і підписати його (або від-мовитись від підписання), вимагати повідомлення про місце його перебування родичів або адміністрації за місцем роботи чи навчання. В разі затримання неповнолітнього повідомлення його батьків або осіб, які їх замінюють, є обов’язковим.

Особистий огляд і огляд речей провадяться з метою виявлення. закріплення необхідних доказів правопорушення і забезпечення подальшого притягнення до відповідальності. Право на їх провадження надано уповноваженим на те посадовим особам органів внутрішніх справ, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митних установ і прикордонних військ, а на огляд речей - також органів лісоохорони і органів, які здійснюють нагляд за додержанням правил полювання. Цей пе-релік може бути розширено лише законодавчими актами (ст. 264 КУАП).

Особистий огляд провадиться уповноваженою на те особою однієї статі з порушником і в присутності двох понятих тієї ж статі. Огляд речей (ручної поклажі, багажу, знарядь полювання та лову риби, добутої продукції, транспортних засобів та інших предметів) провадитеся в присутності їх власника або володільця. За їх відсутності зазначені речі може бути піддано оглядові лише у невідкладних випадках, але за обов'язкової участі двох понятих.

Провадження огляду оформляється спеціальним протоколом або про нього робиться запис в протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання.

Вилучення речей і документів, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, здійснюється посадовими особами, яким надано право провадити адміністративне затри-мання, особистий огляд і огляд речей, з метою забезпечення доказів, а також, залежно від результатів розгляду справи, за-безпечення їх