Право на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення є однією з гарантій захисту прав особи, забезпечення законності при притягненні до адміністративної відповідальності. Відповідно до ст. 287 КУАП України постанову може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Крім цих осіб, від їх імені скаргу можуть подати законні представники або адвокат. Виняток із зазначеного правила становлять постанови районного (міського) суду (судді) про накладення адміністративних стягнень, які є остаточними і оскарженню в порядку провадження в справах про адміністративні правопорушення не підлягають. Однак ці по-станови може бути скасовано або змінено в порядку нагляду. Тобто за протестом прокурора самим суддею, а також незалежно від наявності протесту - головою вашого суду.

Скарги від осіб, які не мають права на оскарження, а також скарги на постанови, які не підлягають оскарженню, має бути повернено скаржникові.

Порядок оскарження постанови по справі про адміністра-тивне правопорушення встановлено ст. 288 КУАП. Постанову може бути оскаржено або в адміністративному, або в судовому порядку. Залежно від того, куди можна подати скаргу, виді-ляють три варіанти оскарження - альтернативний, послідов-ний і винятковий.

Перший варіант полягає в тому, то постанову може бути оскаржено у вищий орган (вищій посадовій особі) або в суд, рішення якого є остаточним. Який порядок оскарження обрати (адміністративний чи судовий), - вирішує сам скаржник. В альтернативному порядку може бути оскаржено: 1) постанову адміністративної комісії; 2) рішення виконкому селищної або сільської Ради; 3) постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

При послідовному порядку оскарження скарга спочатку повинна бути подана у вищий орган (вищій посадовій особі), після чого, якщо його рішення не задовольняє скаржника, в районний (міський) суд, рішення якого є остаточним. В такому порядку оскаржуються постанови, винесені одноособово поса-довими особами, про накладення всіх адміністративних стяг-нень, крім штрафу. Постанову про одночасне накладення ос-новного і додаткового адміністративних стягнень може бути оскаржено за вибором особи, щодо якої її винесено, чи по-терпілого в порядку, встановленому для оскарження будь-якого з них.

Третій варіант оскарження — винятковий — передбачає подання скарги тільки у вищий орган (вищій посадовій особі). Випадки оскарження постанов у зазначеному порядку макси-мально обмежені - це постанови посадових осіб органів вну-трішніх справ, Державної інспекції по маломірних суднах про Накладення адміністративного стягнення у вигляді поперед-ження, зафіксованого на місці вчинення правопорушення без складення протоколу, а також посадових осіб військової авто-мобільної інспекції по справах про адміністративне правопорушення і т.і.

Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень є заключною стадією провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Для забезпечення швидкого, всебічного, об’єктивного і якісного розгляду справ про адміністративні правопорушення Кодекс України про адміністративні правопорушення містить процесуальні терміни, які ми розглянемо нижче.

Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Главою 20 КУАП (ст. 260-266) передбачено такі заходи процесуального забезпечення: адміністративне затримання, особистий огляд і огляд речей, вилучення речей і документів, відсторонення водіїв під керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд їх на стан сп'янін-ня. Два заходи забезпечення установлено іншими главами КУАП: доставлення порушника (ст. 259) і його привід (ст. 268).

Деякі з цих статей містять процесуальні терміни.

Доставлення порушника, згідно зі ст. 259 КУАП, здійсню-ється з метою, по-перше, припинення правопорушення, по-друге, складення протоколу про адміністративне правопору-шення і, по-третє, встановлення особи порушника. Фактичне здійснення доставлення забезпечуєтеся застосуванням психічного або фізичного впливу. Перший полягає в усній вказівці прямувати до місця доставлення або в нагадуванні про можливість застосування фізичного впливу. До фізичного впливу вдаються у випадках відмови рухатися в потрібному напрямку. При ньому може бути застосовано захват руки або частини одягу з примушуванням до руху.

Доставлення порушника має бути проведено в можливо короткий строк. Встановлено максимальний час перебування порушника в штабі ДНД та приміщенні виконкому селищнім чи сільської Ради - одна година.

Адміністративне затримання полягає в примусовому короткочасному обмеженні волі дій і пересування особи, яка вчинила адміністративне правопорушення. Його мають право здійснювати лише органи та посадові особи, уповноважені їм на те законодавчими актами. Порядок здійснення адміністративного затримання детально закріплено в ст. 262 КиАП.

Адміністративне затримання, як правило, не може перевищувати трьох годин. Більш тривалі строки може бути встановлено тільки законодавчими актами (ч. 1 ст. 263 КУАП). Так, на строк до трьох діб з письмовим повідомленням прокурора протягом 24 годин або з його санкції - до десяти діб може бути затримано осіб, які порушили прикордонний режим або режим у пунктах пропуску через державний кордон, якщо ці особи не мають документів, що посвідчують їх особу.

Осіб, які порушили правила обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, може бути затримано на строк до трьох годин для складання протоколу, а в необхідних випадках: для встановлення особи, проведення медичного огляду, з'ясування обставин придбання вилучених наркотичних засобів і психо-тропних речовин та їх дослідження - до трьох діб з повідом-ленням про це письмово прокурора протягом 24 годин з мо-менту затримання або на строк до 10 діб з санкції прокурора, якщо правопорушники не мають