в) право (повноваження) вимагати застосування засобів примусу до зобов'язаних осіб.

Якщо фізична особа має суб'єктивне право власності на певні речі. Вона як власник має право володіти, користува-тися і розпоряджатися ними. Вона також може вимагати від усіх фізичних осіб, організацій, Української держави утримуватися від порушення її права власності, а при порушенні - пред'явити позов про витребування майна з чужого незакон-ного володіння. Власник також може вимагати усунення будь-яких інших порушень його прав, хоч би ці порушення й не були поєднані з позбавленням володіння. Суб'єктивне право пов'язано з правом в об'єктивному ро-зумінні, тобто з цивільно-правовою нормою або із сукупністю норм, у яких воно передбачене. Так, ст. 4 Закону України "Про власність" від 7 лютого 1991 р. встановлює, що влас-ник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Зазначені права власника виника-ють в особі конкретного громадянина, оскільки вони перед-бачені в ст. 4 зазначеного закону. Власник має право вимага-ти від кожного і всіх не перешкоджати йому в здійсненні сво-їх прав. Якщо ж право власності конкретного громадянина порушено, потерпілий залежно від характеру порушення сво-го права може, наприклад, пред'явити позов до правопоруш-ника про витребування свого майна від нього.

Суб'єктивне право також пов'язано з суб'єктивним обов'язком, оскільки його здійснення залежить від поведінки зобов'язаних осіб.

Суб'єктивний цивільний обов'язок - це міра необхід-ної поведінки зобов'язаної особи для задоволення інтересів уповноваженої особи. Він також пов'язаний з правом в об'єк-тивному розумінні. Так, ст. 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язаний пере-дати майно у власність покупцеві. Це норма цивільного пра-ва, тобто право в об'єктивному розумінні. Зазначений обов'я-зок виникає саме тому, що він встановлений нормою об'єк-тивного права. Виходячи із змісту суб'єктивного права та суб'єктивного обов'язку, можна сказати, що вони відобража-ють суть цивільних правовідносин, зумовлюючи "життя" ци-вільного права, його чинність.

Залежно від характеру зв'язку між суб'єктивним правом і суб'єктивним обов'язком зобов'язана особа відіграє:

- активну роль, тобто виконує певні дії (передає майно, сплачує гроші тощо). У зобов'язальних відносинах здебільшого боржник - фігура активна. Скажімо, у зобов'язальних відносинах із договору підряду підрядник зобов'язується виконати роботу за завданням замовника. Інший приклад. За договором переве-зення вантажу транспортна організація (перевізник) зобов'я-зується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення і видати його одержувачу;

- пасивну роль, тобто у відносинах власності зобов'язана особа повинна утримуватися від посягання на право власнос-ті, не перешкоджати здійсненню власником своїх прав. Тут активною фігурою є власник. Він активно здійснює права на власні дії: володіє, користується і розпоряджається майном.

Також у авторських і винахідницьких відносинах суб'єктивні права авторів творів науки, літератури, винахідників набува-ють провідного і самостійного значення. Зобов'язані особи повинні не перешкоджати здійсненню авторських і винахід-ницьких прав. Слід звернути увагу, що у більшості цивільно-правових відносин кожний із суб'єктів має права і несе обов'язки. Так, у цивільно-правових відносинах із договору майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимча-сове користування і має право вимагати від нього плати за користування майном. У свою чергу, наймач має право вима-гати від наймодавця передачі йому майна у стані, що відпо-відає умовам договору і призначенню майна. Разом з тим наймач зобов'язаний користуватися майном відповідно до договору і призначенню майна. Тільки в деяких цивільно-пра-вових відносинах, що виникають із договорів, є чисті уповно-важені і чисті зобов'язані особи. Наприклад, у цивільно-пра-вових відносинах із договору дарування обдарований має лише суб'єктивне право, а дарувальник - суб'єктивний обов'язок.

75

77

3. Науково-практичний критерій цивільно-правових відносин

Наукою і практикою розроблено певні критерії, за якими всі цивільно-правові відносини поділяються на види:

Регулятивні відносини - це правовідносини, через які здій-снюється регулювання нормальних економічних відносин (власності, товарно-грошових) та особистих немайнових від-носин. Тобто за допомогою регулятивних відносин відбува-ється правомірна діяльність фізичних осіб та організацій. Саме то-му вони виникають із договорів, односторонніх угод. Наприклад, цивільно-правові відносини, що виникають з договору зберігання (ст.936 ЦК України). За цим договором, одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, переда-ну їй другою стороною, і повернути цю річ у схоронності.

Діяль-ність зберігача є правомірною, корисною. Інший приклад. На підставі договору довічного утримання (догляду) виникають цивіль-но-правові відносини, в яких одна сторона, що є непрацез-датною особою (відчужувач), передає у власність другій сто-роні (набувачеві майна) будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом. (ст. 744 ЦК України). Тут також ді-яльність сторін є правомірною і взаємовигідною. Дії спадкоємців з прийняття спадщини є односторонніми угодами (ст. 1216 ЦК України), що породжують регулятивні цивільно-правові відносини, а саме - відносини власності.

Ці порушення правових норм і відповідного суб'єктивного права громадянина або організації є юридичними фактами, на основі яких виникають цивільно-правові відносини між правопорушником і потерпілим. Внаслідок цих правовідно-син у правопорушника з'являються обов'язки, які він вико-нує на користь потерпілого. Зазначені правовідносини в юри-дичній літературі називаються охоронними. Іноді охоронні відносини визначаються як такі, що оформляють види юри-дичної відповідальності, застосування інших правових санк-цій, тобто правовідносини, пов'язані із застосуванням засобів державною примусу.

До них належать:

- цивільно-правові відносини, які виника-ють з факту витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння (ст. 50 Закону України "Про власність");

- цивільно-правові відносини, що виникають на підставі таких юридичних фактів: заподіяння шкоди, при-дбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав (статті 1166 і 1212 ЦК України).

Охоронні