1. Під час зупинки автобуса контролер Петрова перевіряла наявність квитків у пасажирів, у зв'язку з чим запропонувала їм виходити через передні двері. З даного приводу пасажир Титов виразив незадоволення і замість того, щоб показати квиток, почав штовхати й обзивати непристойними виразами Петрову. Оцінивши обстановку водій автобуса Дорофеєв намагався затримати Титова у салоні автобуса, однак, Титов схопив Дорофеєва за одяг порвавши останньому сорочку і вийшов з автобуса. Дорофеєв вибіг за Титовим наздогнав його та наніс йому декілька ударів в область голови кулаком. Заподіявши Щитову тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я останнього.
Дайте кримінально-правову характеристику діям Дорофієва.
Дії Дорофієва слід кваліфікувати за ч.2 ст.125 „Умисне легке тілесне ушкодження”.
З умов задачі відомо, що пасажир Титов виразив своє невдоволення з приводу того, що контролер Петрова запропонувала пасажирам виходити через передні двері для перевірки квитків через що почав штовхати й обзивати непристойними виразами Петрову. При затриманні ж Дорофієвим, водієм автобуса, Титова, останній порвав йому сорочку. В цьому випадку дії Титова по відношенню до Петрової та Дорофієва необхідно розглядати як дрібне хуліганство і кваліфікувати за Кодексом про адміністративні правопорушення України.
Після цього інциденту Дорофієв наздогнав Титова і наніс йому декілька ударів в область голови, завдавши при цьому короткочасний розлад здоров’я. В цьому випадку дії Дорофієва підпадають під ознаки злочину передбаченого ч. 2 ст.125 ККУ. Якщо ж в діях Титова будуть доказані ознаки злочину передбачені ч.1 ст.296 ККУ „Хуліганство”, то легкі тілесні ушкодження причинені Дорофієвим не будуть кримінально караними, тому що вони вчинені у стані сильного душевного хвилювання, викликаними неправомірними діями потерпілого, а також перевищення меж заходів, необхідних для затримання злочинця.
2. Барков, з метою насильницького викрадення майна, 15 травня 2001 року, приблизно о 22 годині 30 хвилин, находився у неосвітленому провулку. Сховавшись за дерево Барков очікував випадкового перехожого, наміряючись заволодіти його майном і грошима. У цей час від своїх знайомих поверталася Мірошниченко, 1941 року народження. Коли вона підійшла близько до дерева, за яке сховався Барков, останній зненацька вискочив з укриття і крикнув: «Давай гроші!». Від несподіванки Мірошниченко знепритомніла й упала. Скориставшись цим, Барков оглянув кишені потерпілої і викрав усі наявні в неї гроші в сумі 50 грн. згідно висновку судово-медичної експертизи Мірошниченко не були заподіяні тілесні ушкодження, а мала місце лише короткочасна втрата свідомості.
При кваліфікації дій Баркова між слідчим та начальником слідчого відділення виникла суперечка. Слідчий стверджував що дії винного слід кваліфікувати за ст. 185 КК України (крадіжка), тому що заволодівав він грошима таємно для потерпілої, котра
знаходилась без свідомості. Начальник слідчого відділення затверджував, що ці дії варто кваліфікувати за ч. 1 ст. 186 КК України(грабіж), тому що намір винного був спрямований на відкрите викрадення чужого майна.
Вирішіть суперечку і дайте правильну кваліфікацію діям Баркова.
3. Ливанов визнаний винним у тому, що в ніч на 11 липня 2001 року, знаходячись у нетверезому стані, у кімнаті гуртожитку, де проживала Семенова, застосовуючи до неї фізичне та психічне насильство, намагався її зґвалтувати. У результаті побиття Семеновій заподіяні легкі тілесні ушкодження без розладу здоров'я, однак злочинний намір Ливанов довести до кінця не зміг із-за фізіологічних причин. Після цього Ливанов продовжуючи психічний вплив на Семенову, задовольнив з нею статеву пристрасть неприроднім способом, а потім, маючи намір на зґвалтування, знову став загрожувати їй вбивством, ударив долонею по її обличчю, ногою в живіт, головою об стіну і намагався зґвалтувати. Однак, Семенова вирвалася і вистрибнула з вікна 3-го поверху, одержавши тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до інвалідності І групи.
Дайте кримінально-правову характеристику діям Лиманова. Розгляньте об'єктивні та суб'єктивні ознаки складів злочинів, що вчинив Ливанов.
1). Зґвалтуванням є вчинення статевого акту між особами різної статі природним способом всупереч бажанню або поза бажанням однієї з них, шляхом застосування до неї фізичного насильства, погрози негайного застосування такого насильства або з використанням її безпорадного стану.
З умов задачі нам відомо, що Ливанов знаходячись у нетверезому стані, у кімнаті гуртожитку, де проживала Семенова, застосовуючи до неї фізичне та психічне насильство, намагався її зґвалтувати, але із-за фізіологічних причин не зміг довести до кінця свій злочинний намір. За таких обставин дії Ливанова необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.15 ККУ ”Замах на злочин” та ч. 1 ст. 152 ККУ „Зґвалтування”.
Ч. 1 ст. 15 ККУ передбачає замах на злочин. Тобто, замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом дій (або бездіяльності), безпосередньо спрямованих на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин що не залежали від її волі. В нашому випадку Ливанов не зміг довести до кінця статевий акт до кінця із-за своїх фізіологічних причин, хоча у нього був прямий умисел на зґвалтування Семенової.
З об’єктивної сторони зґвалтування передбачає вчинення Ливановим двох дій - це статевий акт та застосування для вчинення статевого акту фізичного насильства і погрози його застосування В нашому випадку Ливанов із-за своїх фізіологічних причин не зміг здійснити статевий акт, що виключає об’єктивну сторону злочину передбачену ст. 152
