Невідчужуваність правоздатності та неможливість її обмеження.

Правоздатність визнається за кожним громадя-нином. При цьому відповідно до закону громадянин не має права відмовитися від правоздатності або обмежити її. Отже, правоздатність є невідчужуваною. Частина 2 ст. 12 ЦК Украї-ни встановлює, що угода, спрямована на обмеження право-здатності, є недійсною. Громадянин має право, додержую-чись встановлених законом вимог, розпоряджатися суб'єк-тивними правами (продати або подарувати належну йому річ тощо), але не може розпорядитися своєю правоздатністю.

Проте слід зазначити, що допускається обмеження право-здатності "у випадках і в порядку, передбачених законом" (ч. 1 ст. 12 ЦК України). За чинним законодавством обме-ження правоздатності можливо, зокрема, як покарання за вчинений злочин, причому громадянин за вироком суду може бути позбавлений правоздатності не в цілому, а лише здат-ності мати деякі права - обіймати певні посади, займатися певною діяльністю.

Дієздатність громадян. Щоб право-здатний громадянин міг своїми власними діями використати, реалізувати свої права та обов'язки, він повинен розуміти значення своїх дій. Розуміти значення своїх дій люди можуть лише з досягненням певного віку і за відсутності хвороб, які позбавляють їх можливості діяти розсудливо. Внаслідок цього закон встановлює ще одну властивість громадянина. Ця властивість називається дієздатністю. Це є здатність своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки (ст. 11 ЦК України). Мати дієздатність означає ма-ти здатність особисто здійснювати різні юридичні дії: уклада-ти договори, видавати довіреності тощо, а також відповідати за заподіяну майнову шкоду (пошкодження або знищення чу-жого майна, ушкодження здоров'я), за невиконання договір-них та інших обов'язків. У визначенні дієздатності громадя-нина, наведеного в ч. І ст. 11 ЦК України, не йдеться про здатність громадянина самостійно здійснювати належні йому права та обов'язки. Однак, це положення випливає з закону. Якщо громадянин може самостійно набувати право, то за ним необхідно визнати і здатність здійснювати його.

Виходячи з усього сказаного, змістом дієздатності треба визнати .здатність громадянина своїми діями набувати цивіль-них прав і створювати цивільні обов'язки (правонабувальна здатність); здатність самостійно здійснювати цивільні права та виконувати обов'язки (правоздійснювальна або правовиконавча здатність); здатність своїми діями розпоряджатися належними особі правами (праворозпорядча здатність); здат-ність нести відповідальність за протиправну поведінку (деліктоздатність). Можна сказати, що дієздатність є надана грома-дянину можливість реалізації своєї правоздатності власними діями.

Категорії праводієздатності, маючи спільні риси, водночас є різними правовими категоріями. Якщо одна з них окреслює коло того, що можна мати, то інша - перш за все що може створити для себе своїми діями суб'єкт права.

Зміст дієздатності громадян тісно пов'язаний зі змістом їхньої правоздатності. Якщо зміст правоздатності становлять права та обов'язки, які громадянин може мати, то зміст діє-здатності характеризується здатністю особи набувати цих прав та обов'язків і здійснювати їх власними діями. Узагаль-нюючи сказане, можна зробити висновок, що дієздатність - це можливість реалізації своєї правоздатності власними діями.

Дієздатність, як і правоздатність - юридична категорія. Щодо дієздатності закон встановлює її невідчужуваність і не-можливість обмеження за волею громадянина. Що стосується примусового обмеження дієздатності, то згідно з ч. 1 ст. 12 ЦК України ніхто не може бути обмежений у дієздатності інакше, як у випадках і в порядку, передбаче-них законом. Прикладом може, слугувати норма ст. 15 ЦК України, що передбачає обмеження дієздатності громадян, які зловживають спиртними напоями або наркотичними за-собами.

Різновиди дієздатності. На відміну від правоздатності, яка рівною мірою визнається за всіма громадянами, дієздат-ність не може бути для всіх однаковою. Для того, щоб набу-вати прав і здійснювати їх власними діями, брати на себе і ви-конувати обов'язки, треба розумно мислити, розуміти зміст норм права, усвідомлювати наслідки своїх дій, мати життєвий досвід. Ці якості істотно різняться залежно від віку громадян, стану психічного здоров'я.

Враховуючи згадані фактори, закон розрізняє кілька різ-новидів дієздатності:

- повна;

- часткова;

- мінімальна;

- обмежена;

- визнання громадянина недієздатним.

Повна дієздатність - це здатність громадянина власни-ми діями набувати і здійснювати будь-які майнові та особисті немайнові права, брати на себе й виконувати будь-які обов'язки, тобто реалізовувати належну йому правоздатність у повному обсязі.

Така дієздатність виникає з віком, причому межу цього ві-ку визначає закон. Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України ци-вільна дієздатність виникає у повному обсязі з настанням повноліття, тобто після досягнення 18-річного віку. Законо-давство знає один виняток з цього правила: у випадках коли законом дозволяється одружуватися до досягнення 18-річно-го віку, громадянин, який не досяг 18-річного віку, набуває дієздатності в повному обсязі з моменту одруження (ч. 2 ст. 11 ЦК України). Ця норма спрямована на забезпечення рівноправності подружжя і сприяє охороні батьківських прав та інших прав осіб, що вступають у шлюб до досягнення 18 років.

Часткова дієздатність неповнолітніх. Такою дієздатніс-тю наділені неповнолітні у віці від 15 до 18 років. Часткова дієздатність характеризується тим, що за громадянином ви-знається право вчиняти не всі, а лише деякі дії, передбачені законом.

Стаття 13 ЦК України регламентує обсяг дієздатності не-повнолітніх віком від 15 до 18 років. Враховуючи стан їх ро-зумового і психічного розвитку та деякий життєвий досвід, законодавець надає їм можливість вчиняти певні дії, які по-роджують правові наслідки. Для цього виду дієздатності ха-рактерні такі елементи:

- право самостійно вчиняти дрібні побутові угоди.

- право розпоряджатися своєю заробітною платою (заро-бітком) або стипендією.

- самостійне здійснення всього комплексу авторських або винахідницьких прав, прав на