- право самостійно вносити вклади до кредитних установ і розпоряджатися ними.

- обов'язок нести цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну ними іншим особам (ст. 447 ЦК України), тобто неповнолітні віком від 15 до 18 років є деліктоздатними.

- права з володіння, користування і розпорядження май-ном трудового або селянського господарства, якщо неповно-літні є членами зазначених господарств (статті 17 і 18 Закону України "Про власність");

- право бути засновниками і членами громадських об'єд-нань - молодіжних організацій (ст. 12 Закону України "Про об'єднання громадян").

Мінімальна дієздатність. Такою дієздатністю відповідно до ст.14 ЦК України наділені неповнолітні, які не досягли 15 років, вони мають дуже невеликий обсяг дієздатності.

Мінімальна дієздатність складається з таких елементів:

- права вчиняти дрібні побутові угоди. Інші угоди уклада-ють батьки (усиновителі) або опікуни від імені неповнолітніх.

- права самостійно вносити вклади до кредитних установ і розпоряджатися ними.

Обмежена дієздатність. Обмеження дієздатності можли-ве лише у випадках і в порядку, передбачених законом (ч. 1 ст. 12 ЦК України). Воно полягає в тому, що громадянин по-збавляється здатності своїми діями набувати певні цивільні права і створювати певні цивільні обов'язки, які він міг набу-вати і створювати. Таким чином, йдеться про зменшення об-сягу дієздатності, який мала особа.

Обмеженою у дієздатності може бути як особа, що має часткову дієздатність, так і особа, що має повну дієздатність.

Стаття 15 ЦК України визначає умови обмеження дієздат-ності громадян:

1) зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами;

2) як наслідок цього - тяжке матеріальне становище са-мого громадянина та його сім'ї.

Визнання громадянина недієздатним. Цивільне законо-давство України передбачає можливість визнання громадяни-на недієздатним, якщо він внаслідок душевної хвороби або недоумства не може розуміти значення своїх дій або керувати ними (ст. 16 ЦК України). Вказане правило свідчить про те, що громадянин може бути позбавлений цивільної дієздатнос-ті з урахуванням його психічного стану і неможливості роз-судливо вести свої справи. Інші обставини, зокрема сліпоглухонімота, параліч тощо, не спричинюють настання такого на-слідку.

Визнання громадянина недієздатним можливе в судовому порядку. Сам по собі факт душевної хвороби або недоумства, хоч і очевидний для оточення чи навіть підтверджений довід-кою лікувального закладу, ще не означає, що даний громадя-нин є недієздатним. Лише наявність судового рішення дає підставу вважати громадянина недієздатним. Повнолітній громадянин визнається недієздатним, якщо він не має пов-ноцінної психіки, а тому не здатний розсудливо вести свої справи.

Справи про визнання громадянина недієздатним можуть бути порушені лише за заявою осіб, передбачених у ст. 256 ЦПК України. Оскільки визнання громадянина недієздатним у першу чергу має на меті захистити його інтереси, то уявляється, що немає підстав обмежено тлумачити коло членів сім'ї, уповноважених на звернення із заявою про визнання громадянина недієздатним, тобто заявником може бути його дружина (чоловік) чи інша особа, пов'язана з ним родинними або прирівняними до них відносинами, хоч і така, що прожи-ває окремо від хворого.

Підготовка справи до судового розгляду здійснюється від-повідно до ст. 143 ЦПК України. Пленум Верховного Суду України щодо цього питання вказує, що від заявника мають бути витребувані дані про психічну хворобу, недоумство гро-мадянина. Даними про психічну хворобу можуть бути довідки про стан здоров'я, виписка з історії хвороби та інші докумен-ти, видані лікувально-профілактичними закладами (п. З ви-щезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 1972 р. № 3).

101

2. Поняття та ознаки юридичної особи

В ст.23 ЦК України розкриваються поняття та ознаки юридичної особи. Юридичними особами визнаються організації, які мають: відокремлене майно, можуть від

Організаційна єдність.

Юридична особа - це не окремий громадянин (фізична особа), а колективне утворен-ня, певним чином організований колектив людей (організа-ція). Принципи формування цього колективу можуть бути різними: укладення трудових договорів (контрактів) робітни-ками і службовцями з адміністрацією державного підприєм-ства, добровільне об'єднання громадян на основі членства в кооперативі тощо. Але кожна організація характеризується наявністю певної системи істотних соціальних взаємозв'язків її членів, внутрішньою структурною і функціональною дифе-ренціацією.

Наявність відокремленого майна. Кожна юридична особа має своє майно, відокремлене, по-перше, від майна членів трудового колективу даної організації; по-друге, від майна держави чи автономного утворення, територіальної громади; по-третє, від майна інших організацій, у тому числі вище-стоящих органів.

Майно кооперативних, інших громадських організацій і колективних утворень належить їм на праві власності. Право-вою формою майнового відокремлення державних підпри-ємств є право повного господарського відання належним їм майном, а державних установ і казенних підприємств - пра-во оперативного управління (статті 37 і 39 Закону України "Про власність").

Виступ у цивільному обороті від свого імені. Кожна юри-дична особа має своє найменування (ім'я). Від свого імені во-на набуває майнових та особистих немайнових прав і несе обов'язки, вступаючи в різні цивільно-правові відносини з іншими організаціями та громадянами. Інші особи можуть діяти від імені юридичної особи тільки за її згодою (наприк-лад, на основі довіреності). Так, спілка (об'єднання) кооперативів може представляти інтереси кооперативу і діяти від його імені у відповідних державних та інших органах, а також у міжнародних організаціях.

Здатність нести самостійну майнову відповідальність. Здатність організації від свого імені брати участь у цивільних правовідносинах, самостійно набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки зумовлює і самостійну майнову відповідальність юридичної особи за своїми зобов'я-заннями. Відповідно до ст. 203 ЦК України у разі невиконан-ня або неналежного виконання зобов'язання боржником він повинен відшкодувати кредиторові завдані збитки. Формою цивільно-правової відповідальності юридичних осіб є