Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями належним їй (закріпленим за нею) майном, на яке за ст.7 Зако-ну України "Про власність", ст. 32 ЦК України та іншими ак-тами законодавства може бути звернено стягнення. Держава не відповідає за зобов'язаннями державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають за зо-бов'язаннями держави.

Здатність бути позивачем або відповідачем у суді, арбіт-ражному чи третейському суді. Широка участь господарських організацій у майнових та особистих немайнових відносинах, можливість покладення на них цивільно-правової відпові-дальності за порушення зобов'язань, заподіяння майнової шкоди іншим особам спричинюють потребу в захисті пору-шених цивільних прав, а у зв'язку з цим і необхідність звер-нення з позовом до суду, арбітражного чи третейського суду. Іншими словами, юридична особа стає стороною-позивачем або відповідачем у цивільному, арбітражному процесі або тре-тейському розгляді цивільного спору.

Згідно зі ст. 102 ЦПК України сторонами у цивільному процесі можуть бути державні підприємства, установи, орга-нізації, колгоспи, інші кооперативні організації, їхні об'єд-нання, інші громадські організації, що користуються правами юридичної особи.

Сторонами в арбітражному процесі - позивачами і відпо-відачами - можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юри-дичної особи та у встановленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а у випадках, передба-чених законодавчими актами, - державні та інші органи, громадяни, які не є суб'єктами підприємницької діяльності (статті 1 і 21 Арбітражного процесуального кодексу України). Оскільки у третейському суді розглядаються спори, віднесені до компетенції арбітражного суду, то сторонами в них також можуть бути організації, наділені правами юридичної, особи. Всі зазначені ознаки (риси) юридичної особи взаємозумовлені і мають розглядатися в єдності, сукупності, бо лише разом вони розкривають суть юридичної особи. До ознак юридичної особи іноді відносять право організації мати раху-нок у банку, круглу печатку тощо. Але, ці ознаки не є істотни-ми, вони другорядні, похідні. Адже коли організація створена і вже існує як юридична особа, то вона за законом повинна звернутися до установи банку із заявою про відкриття рахун-ку для зберігання своїх коштів і проведення безготівкових розрахунків з іншими організаціями. Цей обов'язок стає вже елементом цивільної правосуб'єктності організації як юридичної особи.

109

3. Правоздатність юридичної особи

Юридична особа, як суб'єкт майнових та особистих немайнових відносин наділяється цивільною праводієздатністю. На відміну від громадян, у яких спочатку (в момент народження) виникає правоздатність, а дієздатність у повному обсязі виникає з настанням повноліття, тобто після досягнення 18-річного віку, у юридичних осіб цивільні праводієздатність виникають водночас, тому в законі (ст. 26 ЦК України) йдеться лише про цивільну правоздатність юридич-ної особи, якій за змістом тотожна цивільна дієздатність. Правоздатність юридичної особи виникає з моменту її: державної реєстрації (статті 5 і 6 Закону України "Про підприємства в Україні"), а у випадках, передбачених законодав-чими актами (наприклад, ст. 13 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"), - з моменту реєстрації ста-і тугу. В цей самий момент виникає й цивільна дієздатність юридичної особи, тобто здатність своїми діями набувати ци-вільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки. Якщо цивільна правоздатність громадян є загальною (ст. 10 ЦК України), то правоздатність юридичної особи є спеціальною: вона має цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей її діяльності (ч. 1 ст. 26 ЦК України).

В сучасних умовах значно розширено господарську само-стійність, а отже, й цивільну правоздатність підприємств, гос-подарських товариств, кооперативів як основної виробничої ланки народного, господарства. Так, відповідно до ст. 1 Зако-ну України "Про підприємства в Україні" незалежно від форм власності на засоби виробництва та інше майно підпри-ємство може здійснювати будь-які види діяльності, якщо во-ни не заборонені законодавчими актами України і відповіда-ють цілям, передбаченим у статуті підприємства. Деякими ви-дами діяльності, перелік яких визначає Закон України "Про підприємництво", підприємство може займатися лише на ос-нові спеціального дозволу (ліцензії).

Слід відзначити, що тенденції розвитку сучасного цивіль-ного права України зумовили необхідність відмовитися від конструкції спеціальної правоздатності юридичної особи. Так, у проекті нового ЦК України, на відміну від ЦК Росій-ської Федерації та ЦК Республіки Казахстан, закріплений принцип загальної або універсальної правоздатності юридич-них осіб, тобто юридична особа може мати такі самі права та обов'язки, як і особа фізична, за винятком тих прав та обов'язків, необхідною передумовою яких є природні власти-вості людини.

Цивільні права та обов'язки юридичних осіб виникають з різних підстав, насамперед з угод (договорів). Так, у п. 1 ст. 21 Закону України "Про підприємства в Україні" зазнача-ється, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями та громадянами в усіх сферах господарської ді-яльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні змісту зобов'я-зань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству.

Майнові права та обов'язки юридичної особи можуть вини-кати з односторонніх угод (заповіту, оголошення конкурсу тощо), а також із неправомірних дій (заподіяння шкоди, придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав тощо).

У зміст цивільної правоздатності юридичної особи входить також здатність її мати особисті немайнові права та обов'язки. До них належать права на найменування, виробничу марку, знаки для товарів і послуг, право на честь, гідність і ділову ре-путацію та ін.

Юридична