особа має своє найменування (ч. 1 ст. 27 ЦК Ук-раїни). Воно присвоюється організації в момент її створення і виступає засобом індивідуалізації цього утворення в цивіль-ному обороті, бо має містити реквізити, які дають змогу від-різняти її від інших юридичних осіб. Найменування юридич-ної особи визначається в установчих та інших її документах.
Юридичні особи, які здійснюють підприємницьку діяль-ність, повинні мати фірмове найменування (фірму) з вказів-кою на її вид та організаційно-правову форму, місцезнаход-ження і спеціальну назву. Місцезнаходженням юридичної осо-би є місцезнаходження її постійно діючого органу (ст. ЗО ЦК України). Господарська організація має право виключного користування фірмовим найменуванням в угодах, на вивіс-ках, в оголошеннях, рекламах, рахунках, на, товарах, їх упа-ковці тощо.
Виробнича марка як засіб індивідуалізації юридичної особи та продукції, що нею виготовляється, включає в себе найме-нування організації, вказівки на сорт виробу, номер стандар-ту, ціну та інші відомості. Зокрема, при поставці товарів вони підлягають маркуванню відповідно до вимог стандартів, тех-нічних умов або договору.
Знаки для товарів і послуг - це зареєстроване у встановле-ному порядку позначення, яке служить для розрізнення това-рів (послуг) одних фізичних чи юридичних осіб від однорід-них товарів інших осіб. Як знаки для товарів і послуг можуть бути зареєстровані словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення та їх комбінації. На зареєстрований знак па-тентне відомство України видає свідоцтво.
Організації - юридичні особи - мають право на честь, гідність і ділову репутацію та їх захист у судовому порядку (ст. 7 ЦК України), а також можуть набувати інших немайнових прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 29 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням). Порядок призначення або обрання органів юридичної особи визначається їх статутом (поло-женням).
Органи юридичних осіб залежно від їх видів можуть бути єдиноначальними або колегіальними. Так, відповідно до ст. 14 Закону України "Про підприємства в Україні" управ-ління підприємством здійснюється згідно з його статутом, на основі поєднання прав власника з господарського викорис-тання свого майна і принципів самоврядування трудового ко-лективу. Підприємство самостійно визначає структуру управ-ління, встановлює штати. Власник здійснює свої права з управління підприємством безпосередньо або через уповно-важені ним органи. Ці права можуть делегуватися раді під-приємства (правлінню) або іншому органові, який передбаче-ний статутом підприємства і представляє інтереси власника і трудового колективу.
Керівник підприємства наймається (призначається) влас-ником або уповноваженим ним органом, з ним укладається контракт (договір). Керівник підприємства самостійно роз-в'язує питання діяльності підприємства, за винятком тих, що віднесені статутом до компетенції інших органів управління цього підприємства. Власник майна не має права втручатися в оперативну діяльність керівника підприємства.
Вищим органом таких видів господарських товариств, як акціонерне, з обмеженою або додатковою відповідальністю, є загальні збори акціонерів (учасників). Виконавчими органа-ми є правління або дирекція, які діють як колегіальні органи юридичної особи. Правління (дирекція) обирається загальни-ми зборами. Повноваження правління (дирекції) визначають-ся Законом України "Про господарські товариства" та стату-том відповідного товариства.
У кооперативних організаціях вищим органом управління є загальні збори, які обирають голову, а у великих кооперати-вах - також правління. Правління (голова) кооперативу здійснює керівництво поточними справами і приймає рішен-ня з питань, що не віднесені до виключної компетенції за-гальних зборів чи зборів уповноважених.
Виступаючи від імені юридичної особи, орган виражає її волю, волю всього колективу, тому дії органу - це дії самої юридичної особи. Проте дії органів, які не пов'язані з цілями юридичної особи, не слід визнавати діями самої юридичної особи. Відповідальність за ці дії має нести особа (орган), що їх вчинила. Вчинення ж органами юридичної особи дій від імені юридичної особи, але з перевищенням своїх повнова-жень, тягне за собою відповідальність юридичної особи від-повідно до чинного законодавства. Цивільні права та обов'яз-ки юридичної особи можуть виникати і внаслідок дії її представників, належним чином уповноважених (наприклад, шляхом видачі довіреності). Але виробничо-господарська, со-ціально-культурна, управлінська та інша діяльність юридич-ної особи виявляється не лише в діях її органу і представни-ків, а й у діях та рішеннях усього трудового колективу в ціло-му і кожного працівника зокрема.
4. Створення та припинення юридичних осіб
Згідно ст. 28 ЦК України юридичні особи утворю-ються в порядку, встановленому законодавством. Громадські організації, порядок виникнення яких законодавством не пе-редбачений, утворюються в порядку, встановленому їхнім статутом. Виникнення юридичної особи неможливе без певних установчих документів, якими можуть бути: розпорядчий акт або статут (положення), або установчий договір і статут, або протокол зборів тощо. В установчих документах мають зазна-чатися найменування юридичної особи, її місцезнаходження, цілі і предмет діяльності, склад і компетенція її органів, а та-кож інші відомості, що їх передбачають законодавчі акти про юридичні особи відповідного виду. Установчі документи можуть містити й інші реквізити, які не суперечать законо-давству.
Законодавством передбачається кілька способів виник-нення юридичних осіб. Прийнято виділяти такі основні способи утворення юридичних осіб:
розпорядчий;
нормативно-явочний;
дозвільний;
договірний.
Суть розпорядчого порядку полягає в тому, що власник майна або уповноважений ним орган приймає рішення (розпо-рядження) про створення організації та затверджує її статут або положення про неї. В такому порядку виникають, зокре-ма, підприємства (ст. 5 Закону України "Про підприємства в Україні"). У разі якщо для створення і діяльності підприємства потрібні природні ресурси, дозвіл на їх використання видає відповідна рада народних депутатів, а в передбачених за-конодавчими актами випадках - Верховна Рада України за поданням первинного природокористувача при позитивному висновку екологічної експертизи або відповідної