сукупності, бо лише разом вони розкривають суть юридичної особи. До ознак юридичної особи іноді відносять право організації мати раху-нок у банку, круглу печатку тощо. Але, ці ознаки не є істотни-ми, вони другорядні, похідні. Адже коли організація створена і вже існує як юридична особа, то вона за законом повинна звернутися до установи банку із заявою про відкриття рахун-ку для зберігання своїх коштів і проведення безготівкових розрахунків з іншими організаціями. Цей обов'язок стає вже елементом цивільної правосуб'єктності організації як юридичної особи.
109
2. Правоздатність юридичної особи
Як суб'єкт майнових та особистих немайнових відносин юридична особа наділяється цивільною праводієздатністю. На відміну від громадян, у яких спочатку (в момент народження) виникає правоздатність, а дієздатність у повному обсязі виникає з настанням повноліття, тобто після досягнення 18-річного віку, у юридичних осіб цивільні праводієздатність виникають водночас, тому в законі (ст. 26 ЦК України) йдеться лише про цивільну правоздатність юридич-ної особи, якій за змістом тотожна цивільна дієздатність. Правоздатність юридичної особи виникає з моменту її: державної реєстрації (статті 5 і 6 Закону України "Про підприємства в Україні"), а у випадках, передбачених законодав-чими актами (наприклад, ст. 13 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"), - з моменту реєстрації ста-і тугу. В цей самий момент виникає й цивільна дієздатність юридичної особи, тобто здатність своїми діями набувати ци-вільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки.
Якщо цивільна правоздатність громадян є загальною (ст. 10 ЦК України), то правоздатність юридичної особи є спеціальною: вона має цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей її діяльності (ч. 1 ст. 26 ЦК України).
У нинішніх умовах значно розширено господарську само-стійність, а отже, й цивільну правоздатність підприємств, гос-подарських товариств, кооперативів як основної виробничої ланки народного, господарства. Так, відповідно до ст. 1 Зако-ну України "Про підприємства в Україні" незалежно від форм власності на засоби виробництва та інше майно підпри-ємство може здійснювати будь-які види діяльності, якщо во-ни не заборонені законодавчими актами України і відповіда-ють цілям, передбаченим у статуті підприємства. Деякими ви-дами діяльності, перелік яких визначає Закон України "Про підприємництво", підприємство може займатися лише на ос-нові спеціального дозволу (ліцензії).
Слід відзначити, що тенденції розвитку сучасного цивіль-ного права України зумовили необхідність відмовитися від конструкції спеціальної правоздатності юридичної особи. Так, у проекті нового ЦК України, на відміну від ЦК Росій-ської Федерації та ЦК Республіки Казахстан, закріплений принцип загальної або універсальної правоздатності юридич-них осіб, тобто юридична особа може мати такі самі права та обов'язки, як і особа фізична, за винятком тих прав та обов'язків, необхідною передумовою яких є природні власти-вості людини.
Цивільні права та обов'язки юридичних осіб виникають з різних підстав, насамперед з угод (договорів). Так, у п. 1 ст. 21 Закону України "Про підприємства в Україні" зазнача-ється, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями та громадянами в усіх сферах господарської ді-яльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні змісту зобов'я-зань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству.
Майнові права та обов'язки юридичної особи можуть вини-кати з односторонніх угод (заповіту, оголошення конкурсу тощо), а також із неправомірних дій (заподіяння шкоди, придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав тощо).
У зміст цивільної правоздатності юридичної особи входить також здатність її мати особисті немайнові права та обов'язки. До них належать права на найменування, виробничу марку, знаки для товарів і послуг, право на честь, гідність і ділову ре-путацію та ін.
Юридична особа має своє найменування (ч. 1 ст. 27 ЦК Ук-раїни). Воно присвоюється організації в момент її створення і виступає засобом індивідуалізації цього утворення в цивіль-ному обороті, бо має містити реквізити, які дають змогу від-різняти її від інших юридичних осіб. Найменування юридич-ної особи визначається в установчих та інших її документах.
Юридичні особи, які здійснюють підприємницьку діяль-ність, повинні мати фірмове найменування (фірму) з вказів-кою на її вид та організаційно-правову форму, місцезнаход-ження і спеціальну назву. Місцезнаходженням юридичної осо-би є місцезнаходження її постійно діючого органу (ст. ЗО ЦК України). Господарська організація має право виключного користування фірмовим найменуванням в угодах, на вивіс-ках, в оголошеннях, рекламах, рахунках, на, товарах, їх упа-ковці тощо.
Виробнича марка як засіб індивідуалізації юридичної особи та продукції, що нею виготовляється, включає в себе найме-нування організації, вказівки на сорт виробу, номер стандар-ту, ціну та інші відомості. Зокрема, при поставці товарів вони підлягають маркуванню відповідно до вимог стандартів, тех-нічних умов або договору.
Знаки для товарів і послуг - це зареєстроване у встановле-ному порядку позначення, яке служить для розрізнення това-рів (послуг) одних фізичних чи юридичних осіб від однорід-них товарів інших осіб. Як знаки для товарів і послуг можуть бути зареєстровані словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення та їх комбінації. На зареєстрований знак па-тентне відомство України видає свідоцтво.
Організації - юридичні особи - мають право на честь, гідність і ділову репутацію та їх захист у судовому порядку (ст. 7 ЦК України), а також можуть набувати інших немайн*,-вих прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 29 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням). Порядок призначення або обрання органів юридичної особи визначається їх статутом (поло-женням).
Органи юридичних осіб залежно від їх видів можуть бути єдиноначальними або колегіальними. Так, відповідно