Громадські організації, що є юридичними особами, припиняють свою діяльність на підставах, зазначених у їх стату-тах (ч. 2 ст. 39 ЦК України).

Формами припинення юридичних осіб є: а) ліквідація; б) реорганізація (ч. 1 ст. 37 ЦК України). При ліквідації юри-дична особа припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто переходу прав та обов'язків до ін-ших осіб. Для здійснення рішення про ліквідацію юридичної особи створюється, як правило, ліквідаційна комісія.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про підприємства в Україні" ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, що її створює власник або уповноважений ним ор-ган, а у разі банкрутства - арбітражний суд. За їхнім рішен-ням ліквідація може здійснюватись самим підприємством в особі його органу управління. При цьому встановлюються порядок і строки проведення ліквідації, а також строк для за-явлення претензій кредиторів, який не може бути меншим двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію. Ліквіда-ційна комісія або інший орган, що здійснює ліквідацію, вмі-щує в офіційній пресі за місцезнаходженням підприємства публікацію про його ліквідацію та про порядок і строки заявлення кредиторами претензій. Водночас вживаються заходи зі стягнення дебіторської заборгованості підприємству і вияв-лення претензій кредиторів з повідомленням останніх про ліквідацію підприємства. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно підприємства, розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс і подає його власникові чи органу, який призначив ліквідаційну комісію.

Претензії кредиторів до підприємства, що ліквідується, за-довольняються з майна цього підприємства. При цьому у пер-шу чергу погашаються борги перед бюджетом і компенсують-ся затрати з рекультивації земель, що перебували у користу-ванні підприємства.

Претензії, виявлені і заявлені після закінчення строку, встановленого для заявлення їх, задовольняються з майна підприємства, що залишилося після першочергових вимог та інших претензій, виявлених або заявлених у встановлений строк.

Претензії, не задоволені внаслідок недостачі майна, вва-жаються погашеними. Так само погашеними вважаються претензії, не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредито-ри протягом місячного строку з дня одержання повідомлення про повне або часткове невизнання претензії не пред'являть позову до суду чи арбітражного суду про задоволення їхніх вимог. При ліквідації підприємства внесок члена трудового колективу видається йому у грошовій формі або цінними па-перами після задоволення вимог кредиторів.

Майно, що залишилося після задоволення претензій кре-диторів та членів трудового колективу, використовується за вказівкою власника (ст. 36 Закону України "Про підприєм-ства в Україні").

При ліквідації кооперативу майно, що залишилося після розрахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляється між членами кооперативу. Майно ліквідованої громадської організації передається її вищестоящій організа-ції, а у разі відсутності такої - відповідному органові на гро-мадські потреби. Майно, що залишається після задоволення вимог усіх кредиторів ліквідованої міжколгоспної, державно-колгоспної або іншої державно-кооперативної організації, розподіляється між її учасниками пропорційно до їхніх внес-ків (ст. 40 ЦК України).

Законом України "Про об'єднання громадян" (ст. 32) пе-редбачено й примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднань гро-мадян. Зокрема, за поданням легалізуючого органу або про-курора на підставі рішення суду об'єднання громадян приму-сово розпускаються (ліквідуються) у випадках: 1) вчинення дій, передбачених ст. 4 закону (пропаганда війни, насильства чи жорстокості, розпалювання національної та релігійної ворожнечі тощо); 2) систематичного або грубого порушення ви-мог ст. 22 цього закону (одержання політичними партіями коштів або іншого майна від державних органів або інозем-них держав тощо); 3) продовження протиправної діяльності після попереднього накладання стягнень; 4) зменшення кіль-кості членів політичної партії до числа, коли вона не визна-ється як партія. Рішення про примусовий розпуск всеукраїн-ських та міжнародних об'єднань громадян на території Украї-ни приймає Конституційний Суд України.

Однією з підстав ліквідації юридичних осіб як суб'єктів підприємницької діяльності є банкрутство. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про банкрутство" від 14 травня 1992 р. під банкрутством розуміється пов'язана з недостатністю ак-тивів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності - задовольнити у вста-новлений для цього строк пред'явлені до нього з боку креди-торів вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом.

Визнання юридичної особи банкрутом здійснюється арбіт-ражним судом за заявою будь-кого з кредиторів або самого боржника. Кредитор може звернутися із заявою про пору-шення справи про банкрутство юридичної особи у разі коли остання неспроможна задовольнити протягом одного місяця визнані нею претензійні вимоги або сплатити борг за вико-навчими документами. Боржник може звернутися до арбіт-ражного суду з власної ініціативи у разі його фінансової не-спроможності або загрози такої неспроможності. До заяви боржника додаються список його кредиторів і боржників, бухгалтерський баланс та інша інформація про його фінансо-ве і майнове становище.

Після прийняття заяви арбітражний суд не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить і надсилає боржникові, кредиторам і банкам, які здійснюють розрахунково-касове обслуговування боржника, ухвалу про порушення проваджен-ня у справі. Не пізніше як через місяць після цього арбітраж-ний суд у попередньому засіданні оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін і банків і в разі потреби призна-чає розпорядника майном боржника і зобов'язує заявника подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради чи Кабінету Міністрів оголошення про порушення справи про банкрутство. Розпорядником майна боржника може бути призначений банк, фонд державного (комунального) майна або інша особа за пропозицією боржника чи кредиторів. Пов-новаження розпорядника майна втрачають силу з моменту утворення ліквідаційної комісії.

У місячний