термін з дня опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство кредитори подають до ар-бітражного суду письмові заяви з майновими вимогами до боржника, які суд визнає або відхиляє. У цей же строк арбіт-ражний суд виносить ухвалу, в якій зобов'язує всіх осіб, що подали заяви з майновими вимогами, скликати збори за їх участю, на яких у разі потреби створюється їх повноважний комітет. Якщо є фізичні чи юридичні особи, які бажають взя-ти участь у санації (оздоровленні фінансового стану) боржни-ка, то вони повинні у той же місячний строк подати до арбіт-ражного суду заяви з письмовим зобов'язанням про переве-дення на них боргу. Санація можлива за умови, що збори (комітет) кредиторів погодилися на її проведення. Право ви-бору умов проведення санації шляхом реорганізації, привати-зації залишається за боржником у разі якщо він сам звернувся до арбітражного суду із заявою про визнання його банкрутом.
Арбітражний суд приймає або ухвалу про проведення са-нації, або постанову про визнання боржника банкрутом у разі відсутності пропозицій щодо проведення санації чи незгоди кредиторів з умовами її проведення. У постанові про визнан-ня юридичної особи банкрутом визначаються ліквідатори з числа представників зборів кредиторів, банків, фінансових органів, а також фонду державного (комунального) майна, якщо банкрутом визнано державне підприємство. На ліквіда-торів, які утворюють ліквідаційну комісію, покладаються обо-в'язки проведення процедури задоволення вимог кредиторів.
Існує черговість задоволення претензій кредиторів при ліквідації юридичної особи внаслідок визнання її банкрутом. Відповідно до ст. 21 Закону України "Про банкрутство" з коштів, виручених від продажу майна банкрута, передусім по-криваються витрати, пов'язані зі провадженням справи про банкрутство в арбітражному суді та роботою ліквідаційної ко-місії, функціонуванням розпорядника майна, а також задо-вольняються вимоги кредиторів, забезпечені заставою. Далі у першу чергу виконуються зобов'язання перед працівниками підприємства-банкрута, зокрема ті, що виникають з трудових відносин, тощо. У другу чергу задовольняються вимоги з державних і місцевих податків та неподаткових платежів до бюд-жету і вимоги органів державного страхування та соціального забезпечення. У третю чергу задовольняються вимоги креди-торів, не забезпечені заставою, у четверту чергу - вимоги що-до повернення внесків членів трудового колективу до статут-ного фонду підприємства та виплат за акціями членів трудового колективу, у п'яту чергу погашаються усі інші вимоги.
У разі недостатності майна для повного задоволення всіх вимог однієї черги претензії задовольняються пропорційно належній кожному кредиторові сумі. Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не за-доволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
Верховна Рада України ЗО червня 1999 р. прийняла Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про банк-рутство", згідно з яким цей закон викладено у новій редакції, що має назву Закон України "Про відновлення платоспро-можності боржника або визнання його банкрутом".
На відміну від Закону України "Про банкрутство" 1992 р. в разі неплатоспроможності боржника до нього можуть засто-совуватися не лише санація або ліквідація, але й процедури з реструктуризації, які включають проведення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства з метою відновити його платоспроможність.
Нова редакція закону набирає чинності з 1 січня 2000 р.
При реорганізації також відбувається припинення юридич-ної особи, але справи і майно переходять до іншої юридич-ної особи у порядку загального правонаступництва.
Сама реорганізація здійснюється в різних формах: шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення або перетворення.
Злиття має місце тоді, коли дві або більше юридичні осо-би об'єднуються в одну нову і при цьому припиняють своє іс-нування.
Приєднання - це форма реорганізації, за якої одна юри-дична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але вже в більшому масштабі. Приєднувана організація припиняє свою діяльність.
Зворотний процес має місце при поділі й виділенні. Поділ означає, що на базі однієї юридичної особи виникає дві або більше нових юридичних осіб, а ця перша припиняється. При виділенні немає припинення юридичної особи. З її складу лише виділяється нове соціальне утворення, яке наділяється правами юридичної особи.
Своєрідною формою реорганізації юридичних осіб є їх перетворення. Суть перетворення полягає в тому, що на основі юридичної особи створюється нова організація, яка має ін-ший профіль, цілі діяльності, структуру тощо, але приймає всі активи і пасиви свого попередника. При злитті і поділі юри-дичних осіб майно (права та обов'язки) переходить до ново-утворених юридичних осіб. У разі приєднання однієї юридич-ної особи до іншої її майно переходить до останньої. Майно переходить до правонаступника в день підписання передаточ-ного балансу, якщо інше не передбачено законом або поста-новою про реорганізацію (ч. 2 ст. 37 ЦК України).
Правонаступник відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, що припинила своє існування, у повному обсязі, тобто і тоді, коли одержані активи не покривають усіх вимог креди-торів. При поділі і виділенні правонаступники відповідають за боргами попередника пропорційно до часток одержаного ними майна, зазначених у розподільчому балансі.
Юридична особа розширює масштаби своєї діяльності не лише при приєднанні до неї інших юридичних осіб, а й шля-хом відкриття філій і представництв. Філія юридичної осо-би - це структурно і територіально відокремлена її частина, яка за своїм місцезнаходженням виконує всі або найголовні-ші функції самої юридичної особи: виробничу, наукову тощо.
Представництво - теж частина юридичної особи, але во-но здійснює лише деякі функції від імені юридичної особи поза її місцезнаходженням (укладає договори, дає згоду на оплату рахунків тощо). Філії і представництва не мають прав юридичної особи. Керівник філії або представництва діє на підставі довіреності, одержаної від юридичної особи.
Відповідно до ч. 1