казенне підприємство;
- спільне підприємство, основане на базі об'єднання май-на різних власників (змішана форма власності). Серед зас-новників спільного підприємства можуть бути юридичні осо-би і громадяни України, інших держав;
- підприємство, основане на власності юридичних осіб і громадян інших держав. Створення таких підприємств регу-люється окремим законодавством України. Відповідно до обсягів господарського обороту підприєм-ства та чисельності його працівників (незалежно від форм власності), воно може бути віднесено до категорії малих під-приємств. Зокрема, до малих підприємств належить заново створювані і діючі підприємства: у промисловості та будів-ництві - з чисельністю працюючих до 200 чоловік; в інших галузях виробничої сфери - з чисельністю працюючих до 50 чоловік, у науці та науковому обслуговуванні - до 100 чоло-вік, у галузях невиробничої сфери - до 25 чоловік, у роздріб-ній торгівлі - до 15 чоловік.
Перехід до ринкової економіки зумовив появу нових організаційно-правових форм, покликаних забезпечити поєднан-ня майнових та інших інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері підприємницької діяльності. Саме для цього створю-ються численні господарські товариства, до яких належать та-кі юридичні особи, які створені на підставі договору шляхом об'єднання майна (або майна і підприємницької діяльності) фізичних та юридичних осіб з метою одержання прибутку. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про господарські това-риства" можуть створюватися акціонерні товариства, това-риства з обмеженою та додатковою відповідальністю, повні та командитні товариства.
Особи, які утворюють господарські товариства, назива-ються їх засновниками. Підприємства, організації та устано-ви, які стали учасниками товариства, не ліквідуються як юри-дичні особи (ст. З закону).
Господарські товариства можна поділити на дві групи: об'-єднання капіталів та об'єднання осіб. До першої групи нале-жать такі товариства, які при їх створенні передбачають об'-єднання майна засновників та учасників і необов'язково - особистої участі (тобто підприємницької діяльності), до дру-гої групи - товариства, в яких їх засновники беруть участь не тільки майновими внесками, а й безпосередньо особистою участю.
Засновники й учасники господарських товариств (ст. 10 закону) мають право:
а) брати участь в управлінні справами товариства в поряд-ку, визначеному в установчих документах;
б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержу-вати його частку (дивіденди);
в) вийти в установленому порядку з товариства;
г) одержувати інформацію про діяльність товариства.
Об'єднаннями капіталів розглядаються такі господарські товариства, як акціонерні та товариства з обмеженою і додат-ковою відповідальністю.
Акціонерним вважається товариство, яке має статутний фонд, поділений на певне число акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Акціонери відповідають за зобов'язання-ми товариства лише у межах належних їм акцій. У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства також у межах несплачених сум.
Акціонерні товариства бувають: відкритими, акції яких можуть поширюватися шляхом відкритої передплати і купівлі-продажу на біржах, і закритими, коли їхні акції розподіля-ються між засновниками і не можуть поширюватися шляхом передплати, купуватися і продаватися на біржах. Проте за-крите акціонерне товариство може бути реорганізовано у від-крите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбачено-му законодавством про цінні папери і фондову біржу, і вне-сення змін до статуту товариства (статті 24 і 25 Закону України "Про господарські товариства").
Подібними до акціонерних є товариства з обмеженою від-повідальністю, статутні фонди яких також поділені на частки (паї), розміри яких визначаються установчими документами. Різниця між ними полягає в тому, що акціонерні товариства формують статутний фонд шляхом випуску і розповсюджен-ня акцій, володільці яких можуть бути наперед невідомими. Товариства з обмеженою відповідальністю утворюють статут-ні фонди за рахунок коштів учасників (пайовиків), число яких, як правило, невелике і наперед відоме. Як і акціонерне, товариство з обмеженою відповідальністю за своїми зобов'я-заннями відповідає теж належним йому майном. І ця відпові-дальність є, за загальним правилом, повною (відшкодування всіх заподіяних збитків), якщо тільки за даним видом зо-бов'язань не передбачено обмеженої відповідальності. Понят-тя ж "обмежена відповідальність" тут означає, що при звер-ненні стягнення на майно товариства за його боргами, пайо-вик втрачає лише свій пай (внесок), а на решту його майна ця відповідальність не поширюється (наприклад, при банкрутст-ві товариства). У цьому розумінні й відповідальність акціонерів у акціонерному товаристві є також обмеженою, бо вони відповідають за зобов'язаннями товариства лише в межах на-лежних їм акцій.
Товариством з додатковою відповідальністю визнається то-вариство, статутний фонд якого поділено на частки, визначе-ні статутними документами. Учасники такого товариства від-повідають за його боргами своїми внесками у статутний фонд, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається у статутних документах (ст. 65 За-кону України "Про господарські товариства").
До об'єднань осіб належать повні і командитні товариства.
Повне товариство - це таке товариство, всі учасники яко-го займаються сумісною підприємницькою діяльністю і не-суть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Солідарність відповідальності означає, що при недостатності майна у такого товариства кредитор має право звернутися з вимогою про покриття боргу як до всіх учасників разом, так і до кожного з них зокрема, як у частині, так і в повній сумі боргу. В засновницькому договорі про пов-не товариство зазначається розмір частки кожного з учасни-ків, склад і порядок внесення вкладів, форма їхньої участі у справах товариства. Ведення справ товариства може здійсню-ватися або всіма учасниками, або одним чи кількома з них, виступаючи від імені товариства. У цьому разі обсяг повнова-жень учасників визначається довіреністю, підписаною реш-тою учасників товариства (статті 66 і 68 Закону