Учасниками цивільно-правових відносин виступають і ре-лігійні організації. Відповідно до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квітня 1991 р. (ст. 7) ці організації утворюються з метою задоволення релігійних по-треб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відпо-відно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обира-ють, призначають і замінюють персонал згідно зі своїми ста-тутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління й установи, монастирі, релі-гійні братства, місіонерські товариства, духовні навчальні за-клади, а також об'єднання, що складаються з вищеназваних релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Релігійна організація визнається юридичною особою з мо-менту реєстрації її статуту. Як юридичні особи релігійні орга-нізації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами. Релігійні ор-ганізації набувають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване гро-мадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом. У по-рядку, визначеному чинним законодавством, релігійні орга-нізації мають право для виконання своїх статутних завдань засновувати свої видавничі, поліграфічні, виробничі, рестав-раційно-будівельні, сільськогосподарські та інші підприєм-ства, а також добродійні заклади (притулки, інтернати, лікар-ні тощо), які мають права юридичної особі (статті 18 і 19 За-кону України "Про свободу совісті та релігійні організації").

137

1. Держава Україна - суб'єкт цивільного права

Закон України "Про власність" 1991 р. за-кріплює за Українською державою певне майно. Воно стано-вить основу її участі у цивільно-правових відносинах. Однак держава порівняно з такими суб'єктами, як громадяни та юридичні особи, є менш активним учасником цивільного обороту, оскільки більшість свого майна вона закріплює за державними підприємствами на правах повного господар-ського відання, а також за державними установами (організа-ціями) на правах оперативного управління. В умовах ринко-вої економіки держава має діяти у приватних відносинах не в єдності своїх політичних і господарчих функцій або як особ-ливий суб'єкт права, а в організаційно-правових формах, адекватних цим відносинам. У проекті нового ЦК України пропонується, що держава бере участь у цивільних відноси-нах як юридична особа публічного права. Вона може створю-вати як юридичні особи публічного права (університети, лі-карні тощо), так і на загальних підставах юридичні особи приватного права (акціонерні товариства тощо), які визна-ються власниками переданого їм майна. У зв'язку з цим від-пала необхідність і визнання за створеними нею юридичними особами якогось сурогату прав повного господарського відан-ня та оперативного управління, породжених планово-адміністративною системою господарства. Створені державою юридичні особи діють у цивільному обороті як самостійні суб'єкти від свого імені, а не від імені держави.

Економічною передумовою виступу у цивільно-правовому обороті Української держави є не все майно, а лише та його частина, яка не розподілена між існуючими на сьогодні дер-жавними юридичними особами або не є власністю Автоном-ної республіки Крим чи територіальних громад.

Завдання встановлення матеріальної основи (субстрату) Української держави передбачає необхідність визначити кон-кретний склад її майнових фондів, що не розподілені між державними організаціями. До них мають бути віднесені перш за все бюджетні кошти (державний бюджет), а також ін-ші матеріальні цінності.

Українська держава як суб'єкт цивільного права, що має відокремлене від інших суб'єктів майно, несе також самостій-ну відповідальність за своїми зобов'язаннями. Держава не відпо-відає за зобов'язаннями державних організацій, які є юридич-ними особами, а ці організації не відповідають за зобов'язан-нями держави (ст. 33 ЦК України).

Держава як суб'єкт цивільного права має праводієздатність. Але на відміну від праводієздатності юридичних осіб правосуб'єктність держави має універсальний характер. Та це ще не означає, що правосуб'єктність держави має безмежний .характер. Держава може мати лише такі права та обов'язки, які дозволяє закон. Так, наприклад, вона не має права корис-туватися товарним знаком.

Держава реалізує правосуб'єктність через систему своїх ;органів, тому що поза їхньою діяльністю вона діяти не може. Від імені держави - незалежної України - у відносинах, що регулюються цивільним законодавством, беруть участь орга-ни управління державним майном, фінансові та інші спеці-ально уповноважені державою органи. Названі бюджетні установи, хоч і є юридичними особами, діють у майновому обігу у багатьох випадках від імені держави.

Держава також виступає суб'єктом цивільного права і у разі коли її організації беруть участь у правовідносинах, але не є юридичними особами (наприклад, Уряд України).

141

2. Участь держави у цивільних правовідносинах

Незалежна Українська держава бере участь перш за все у правовідносинах власності та інших речових правовідносинах. Держава як власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається майном, яке їй належить. Державну власність становлять: майно, що забезпечує діяль-ність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального корис-тування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне значення; кошти державного бюджету; Національний банк України, інші державні банки та їхні установи і створювані ними кредитні ресурси; державні резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних закладів та інше майно. Держава може бути також суб'єктом спільної власнос-ті за участю всіх суб'єктів цивільного права.

Держава виступає суб'єктом цивільного права у питаннях визначення долі безхазяйного майна, яке потрапляє у власність