застосу-вання ст. 13 ЦК України виходить з того, що для дрібної по-бутової угоди характерною є незначна вартість набутих речей. Наприклад, ст. ІЗ проекту ЦК України у редакції від 25 серп-ня 1996 р. встановлює, що правочин вважається дрібним по-бутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, сто-сується предмета, який має невисоку вартість, та відповідає її фізичному, духовному та соціальному розвиткові;
- право розпоряджатися своєю заробітною платою (заро-бітком) або стипендією. Заробітна плата - це винагорода за працю, яка виплачується у процесі виконання трудової функ-ції на підставі трудового договору. Заробіток - винагорода за результати праці, встановлюється, як правило, за згодою сто-рін у цивільно-правовому договорі. Винагорода за відкриття, винаходи, раціоналізаторські пропозиції не є заробітною пла-тою і її розмір визначається залежно від економічного ефекту та інших обставин. Право розпоряджатися заробітною пла-тою (заробітком) або стипендією підлягає обмежувальному тлумаченню. Підліток може лише один раз розпорядитися за-робітком або стипендією. Речами, набутими внаслідок укла-дення угод за рахунок заробітку або стипендії, підліток має право розпорядитися (наприклад, укласти договір купівлі-продажу) тільки за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальників. У ЦК України передбачено, що органи опіки і піклування за наявності достатніх підстав (використанні грошей на шкоду собі та іншим особам, наприклад, придбан-ня спиртних напоїв, наркотичних речовин тощо) можуть об-межити підлітків у праві самостійно розпоряджатися своєю заробітною платою (заробітком) або стипендією (ч. 2 ст. 13 ЦК України). Йдеться про обмеження зазначеного права на певний строк;
- самостійне здійснення всього комплексу авторських або винахідницьких прав, прав на відкриття, починаючи від оформлення винаходу, раціоналізаторської пропозиції, відкриття, укладення авторських договорів І закінчуючи одер-жанням авторської винагороди і розпорядженням нею;
- право самостійно вносити вклади до кредитних установ і розпоряджатися ними. У цьому випадку не має значення, з якого джерела одержано кошти, що їх вкладає неповнолітня особа до кредитної установи. Розпорядження коштами, що внесені іншими особами на їхнє ім'я, здійснюється неповно-літнім за згодою батьків (усиновителів) або піклувальників;
- обов'язок нести цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну ними іншим особам (ст. 447 ЦК України), тобто неповнолітні віком від 15 до 18 років є деліктоздатними. Поведінка дитини, яка досягла 15-річного віку, може бу-ти визнана протиправною, а вона сама притягнута до цивіль-ної відповідальності. У разі відсутності у неповнолітнього майна, якого було б достатньо для відшкодування шкоди, на батьків (усиновлювачів) або піклувальників покладається до-даткова (субсидіарна) відповідальність, якщо вони не дове-дуть, що шкода сталася не з їх вини;
- права з володіння, користування і розпорядження май-ном трудового або селянського господарства, якщо неповно-літні є членами зазначених господарств (статті 17 і 18 Закону України "Про власність");
- право бути засновниками і членами громадських об'єд-нань - молодіжних організацій (ст. 12 Закону України "Про об'єднання громадян").
Мінімальна дієздатність. Такою дієздатністю відповідно до ст.14 ЦК України наділені неповнолітні, які не досягли 15 років, вони мають дуже невеликий обсяг дієздатності.
Мінімальна дієздатність складається з таких елементів:
- права вчиняти дрібні побутові угоди. Інші угоди уклада-ють батьки (усиновителі) або опікуни від імені неповнолітніх. Останні є цілком неделіктоздатними, і, отже, не несуть ци-вільно-правової відповідальності за свої неправомірні дії. За шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг 15 років, від-повідають його батьки (усиновителі) або опікуни, якщо не доведуть, що шкода сталася не з їх вини (ч. 1 ст. 446 ЦК Ук-раїни). Якщо неповнолітній, який не досяг 15 років, заподіє шкоду в той час, коли він перебував під наглядом навчально-го, виховного або лікувального закладу, ці заклади несуть майнову відповідальність за шкоду, якщо не доведуть, що ця шкода виникла не з їх вини (ч. 2 ст. 446 ЦК України);
Громадяни як суб'єкти цивільного права
- права самостійно вносити вклади до кредитних установ і розпоряджатися ними. Неповнолітній (до 15 років), який сам вніс на своє ім'я вклад до банку, розпоряджається ним самостійно. Вкладами, внесеними на його ім'я, розпоряджа-ються до досягнення ним 15-річного віку батьки та інші за-конні представники.
Обмежена дієздатність. Обмеження дієздатності можли-ве лише у випадках і в порядку, передбачених законом (ч. 1 ст. 12 ЦК України). Воно полягає в тому, що громадянин по-збавляється здатності своїми діями набувати певні цивільні права і створювати певні цивільні обов'язки, які він міг набу-вати і створювати. Таким чином, йдеться про зменшення об-сягу дієздатності, який мала особа.
Обмеженою у дієздатності може бути як особа, що має часткову дієздатність, так і особа, що має повну дієздатність.
Стаття 15 ЦК України визначає умови обмеження дієздат-ності громадян:
1) зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами;
2) як наслідок цього - тяжке матеріальне становище са-мого громадянина та його сім'ї.
Під зловживанням слід розуміти як систематичне пияцтво (вживання наркотиків), так і надмірне вживання алкоголю (наркотиків). Щодо другої умови, то дослівно обмеження діє-здатності можливе за наявності в алкоголіка чи наркомана сім'ї, тобто тоді, коли він своїми зловживаннями ставить у тяжке матеріальне становище водночас сім'ю і себе. По суті справи зазначена норма виключає обмеження дієздатності громадянина, якщо він ставить у тяжке матеріальне станови-ще тільки себе.
За своєю метою, як наголошується у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієз-датним" від 28 березня 1972 р. № 3 (із змінами, внесеними постановами Пленуму від 29 листопада 1974 р. №13, від 24 квітня 1981 р. № 4, від ЗО березня 1984 р. № 3, від 25 грудня 1992 р. №