Визнання громадянина безвісно відсутнім тягне за собою ряд правових наслідків, але не відображається на його право-здатності та дієздатності. Громадянин, що перебуває живим, не перестає бути суб'єктом права.

Рішення суду про визнання громадянина безвісно відсут-нім є підставою для встановлення органом опіки та піклуван-ня опіки над його майном. Орган опіки та піклування має право і до закінчення річного строку за заявою заінтересова-них осіб призначити опікуна для охорони майна відсутнього, а також для управління цим майном (ч. 2 ст. 19 ЦК України). Разом з тим у ст. 44 проекту ЦК України передбачається, що опіку над майном фізичної особи, що визнана безвісно від-сутньою, встановлює не орган опіки та піклування, а держав-ний нотаріус, який за останнім місцем проживання особи описує належне їй майно.

З майна, що належить безвісно відсутньому, видається ут-римання громадянам, яких безвісно відсутній зобов'язаний за законом утримувати. За рахунок цього майна опікун задо-вольняє вимоги із сплати боргів за зобов'язаннями безвісно відсутнього (ч. 1 ст. 19 ЦК України).

Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечен-ня" неповнолітні та повнолітні непрацездатні діти, непрацез-датні батьки, дружина незалежно від віку і працездатності, якщо вона доглядає за дітьми безвісно відсутнього, що не до-сягли 8 років, має право вимагати призначання їм пенсії у зв'язку з визнанням годувальника безвісно відсутнім.

Чоловік або дружина безвісно відсутнього набувають пра-ва розірвати шлюб у спрощеному порядку через органи реєст-рації актів громадянського стану (ст. 42 Кодексу про шлюб і сім'ю України; далі - КпШС України).

Припиняються зобов'язання, тісно пов'язані з особою безвісно відсутнього, зокрема чинність довіреності (пункти 6, 7 ст. 69 ЦК України), договору доручення (п. З ст. 392 ЦК Ук-раїни).

Зазначені юридичні наслідки спрямовані на усунення не-визначеності у правових відносинах за участю безвісно від-сутнього громадянина.

Разом з тим визнання громадянина безвісно відсутнім не допускається у випадках, коли громадянин переховується від розшуку (наприклад, за кримінальною справою).

Не можна визнавати безвісно відсутнім громадянина, про якого вірогідно відомо, що він живий, але немає точних відо-мостей про його місце перебування.

Якщо громадянин, визнаний безвісно відсутнім, з'явився або виявлено його місце перебування, районний (міський) суд, одержавши відповідну заяву, призначає справу до слу-хання і скасовує попереднє рішення (ст. 20 ЦК України: ст. 265 ЦПК України).

На підставі рішення суду відміняється опіка, встановлена над майном безвісно відсутнього.

Судове рішення про скасування визнання безвісно відсут-нім є юридичною підставою для припинення виплати пенсій відповідним громадянам.

Можливе поновлення шлюбних відносин між громадяни-ном, який повернувся, та його дружиною шляхом нової ре-єстрації шлюбу, якщо шлюб було розірвано.

Але ті правовідносини, які були припинені на підставі ра-ніше винесеного рішення, не відновлюються.

Оголошення громадянина померлим. Визнання грома-дянина безвісно відсутнім не ліквідує юридичну невизначе-ність, яка виникла, оскільки він залишається учасником ряду правовідносин. Між тим, під час довготривалої відсутності громадянина, якщо неможливо встановити місце його пере-бування, є підстави припустити, що він помер. Але з таким припущенням не можна пов'язувати юридичні наслідки, до-поки факти, які його породжують, не будуть встановлені в офіційному порядку, оскільки помилка у вирішенні питання може викликати серйозні порушення прав та інтересів особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України громадянина може бути оголошено померлим у судовому порядку. При цьому не вимагається, щоб попередню його було визнано безвісно від-сутнім. Підставами оголошення померлим є:

1) відсутність громадянина в місці постійного проживання протягом трьох років з дня отримання останніх відомостей про нього, а в деяких випадках, зазначених у законі, - про-тягом шести місяців;

2) неотримання протягом вказаних строків відомостей про місце перебування громадянина;

3) неможливість встановити, чи живий він, незважаючи на всі вжиті заходи.

Скорочений шестимісячний строк для оголошення грома-дянина померлим використовується, якщо громадянин про-пав безвісти за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного ви-падку. Наприклад, якщо відомо, що громадянин був пасажи-ром або членом екіпажу морського судна, що затонуло, то для оголошення його померлим потрібно шість місяців, оскільки припущення його загибелі за таких умов не є безпідставним. Але суд у даному випадку визнає не факт смерті громадянина, а оголошує його померлим на підставі презумпції смерті під час нещасного випадку.

Окремо закон визначає умови оголошення померлим гро-мадянина, який зник під час воєнних дій: його може бути в судовому порядку оголошено померлим не раніш, ніж через два роки з дня закінчення воєнних дій (ч. 2 ст. 21 ЦК України).

На підставі рішення суду про оголошення громадянина померлим органи РАГСу видають заінтересованим особам свідоцтво про його смерть. Днем смерті громадянина, оголо-шеного рішенням суду померлим, вважається день вступу в законну силу цього рішення. У разі оголошення померлим громадянина, який пропав безвісти за обставин, що загрожу-вали смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, суд може визнати днем смер-ті громадянина день його гаданої загибелі (наприклад, день катастрофи пасажирського літака, день землетрусу або іншо-го стихійного лиха).

Юридичним наслідком оголошення громадянина помер-лим є припинення або перехід до спадкоємців усіх прав та обов'язків, які належали йому, як суб'єкту права, тобто це та-кі самі наслідки, які тягне за собою смерть людини (припи-няються зобов'язання, пов'язані з особою громадянина, ого-лошеного померлим; припиняється шлюб; певні особи набу-вають право