"Про органи реєстрації ак-тів громадянського стану" від 24 грудня 1993 р. У ст. 1 цього закону дано офіційне визначення поняття актів громадян-ського стану - це засвідчені державою факти народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьків-ства, зміни прізвища, імені та по батькові. Водночас цей перелік є переліком фактів, які підлягають обов'язковій ре-єстрації. Мета реєстрації - охорона особистих майнових та немайнових прав, державних і громадських інтересів. Повно-важення з реєстрації актів громадянського стану покладено як на спеціально створені органи, так і на виконавчі комітети сільських і селищних рад народних депутатів, яким держава делегувала такі повноваження. Відповідно до ст. 2 Закону Ук-раїни "Про органи реєстрації актів громадянського стану" систему органів реєстрації актів громадянського стану ста-новлять: відділи реєстрації актів громадянського стану Мініс-терства юстиції Автономної Республіки Крим, управління обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адмініст-рацій, а також відділи реєстрації актів громадянського стану виконавчих комітетів міських (міст обласного підпорядкуван-ня) і районних у містах рад народних депутатів, а у сільській місцевості - виконавчі комітети сільських і селищних рад на-родних депутатів.
Можна зробити висновок, що акти громадянського стану являють собою адміністративні акти, що здійснюються ком-петентними органами, в яких відповідні обставини відобра-жаються і закріплюються офіційними документами. Висту-паючи офіційним доказом зареєстрованих фактів, вони збе-рігають це значення доти, поки не буде їх змінено чи анульовано, і тому точність даних, що в них містяться, має велике значення. У той же час сама по собі реєстрація актів громадянського стану не має правоутворюючого значення. Вона лише встановлює, де і коли відбулися певні юридичні факти. Виняток становить тільки реєстрація шлюбу, яку за-кон кваліфікує як елемент правоутворюючого юридичного складу: без реєстрації, як і без взаємної згоди осіб, що укла-дають шлюб, шлюбу немає.
Серед актів громадянського стану можна виділити, по-перше, акти, в яких зафіксовано факти, що впливають на правове становище громадянина. Це факти народження та смерті (визнання померлим), одруження та розірвання шлю-бу, усиновлення та встановлення (визнання) батьківства.
По-друге, це акти громадянського стану, спрямовані на індивідуалізацію громадянина шляхом присвоєння і реєстра-ції його прізвища, імені та по батькові. На підставі вчинених записів громадянам видається спеціальний документ - сві-доцтво, яким громадянин посвідчує свій стан у повсякденно-му житті. Так, до одержання паспорта єдиним документом неповнолітнього є свідоцтво про народження, а для підтверд-ження факту перебування в шлюбі необхідно пред'явити сві-доцтво про шлюб.
Закон також передбачає можливість відновлення органами реєстрації актів громадянського стану втрачених записів за наявності документів, що підтверджують, що раніше записи були, а також анулювання записів на підставі рішень суду. Не всі події та факти, які відповідно до закону впливають на пра-вове становище громадянина, підлягають спеціальній реєст-рації в органах реєстрації актів громадянського стану. Так, визнання громадянина недієздатним внаслідок душевної хво-роби або недоумства суттєво впливає на його громадянський стан, але спеціальний запис про цей факт не передбачено. За-писи робляться лише про ті факти та обставини, які вказані у законі.
Порядок реєстрації актів громадянського стану, їх оскаржен-ня та відновлення визначається сімейним законодавством.
У зв'язку зі встановленням неточності або помилки в за-писах громадянського стану може виникнути необхідність її виправлення. За наявності достатніх підстав і за відсутності спору між заінтересованими особами зміну або виправлення запису проводять органи РАГСу за місцем проживання заяв-ника. Якщо ж прохання громадянина відхилено, спір відпо-відно до ст. 161 КпШС може бути передано на розгляд суду.
Юридичні особи
1. Поняття та ознаки юридичної особи
Суб'єктами цивільних правовідносин і від-повідно носіями майнових та особистих немайнових прав та обов'язків можуть бути не лише індивіди - фізичні особи, а й різні колективні утворення: підприємства та організації, господарські товариства, виробничі та споживчі кооперативи та ін. Однак для того, щоб мати можливість вступати у ци-вільні правовідносини і бути їх суб'єктами, ці колективні-утворення наділяються за наявності певних ознак статусом юридичної особи. На відміну від фізичних осіб, юридичні особи не є живими істотами і тому не мають природної волі, однак у них діє об'єднана людська воля і об'єднана людська сила в певному напрямі, зумовленому метою створення юри-дичної особи. Внаслідок цього за юридичною особою і визна-ється можливість бути суб'єктом права. Слід зазначити, що юридична особа є самостійним суб'єктом правовідносин і існує незалежно від фізичних осіб, які її утворили, і хоч це колективне утворення і визнається суб'єктом правовідносин, однак як юридична особа воно може бути носієм лише таких прав та обов'язків, які не пов'язані з природними властивос-тями людей.
Інститут юридичної особи в цивільному законодавстві зу-мовлений становленням товарне-грошових відносин у рин-ковій економіці, суспільним розподілом праці, необхідністю включення до цивільного обороту майна держави, кооперативів, громадських та інших організацій. З метою найбільш ефективного і раціонального використання державного май-на воно, за загальним правилом, розподіляється і закріплю-ється за окремими державними підприємствами, установами та організаціями. Наділення підприємств та об'єднань май-ном, надання їм господарської самостійності є неодмінною передумовою здійснення господарського розрахунку, вчинен-ня правових актів з реалізації продукції, розпорядження гро-шовими коштами, тобто виступу в обороті як самостійного суб'єкта цивільних прав та обов'язків.
Поняття та ознаки юридичної особи розкриваються в ст.23 ЦК України: юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набу-вати майнових і особистих немайнових прав, нести обов'яз-ки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражному суді або в третейському суді. З цього визначення можна виділити такі істотні ознаки юридичної особи:
А.