1. Сидоров, працюючи директором комбінату комунальних підприємств у м. Краснограді Харківської області, за домовленістю з водієм Кановим систематично виділяв мешканцям цього населеного пункту автобус для поїздок на оптовий ринок у м. Одеса. Частину
отриманих грошей він вносив до каси підприємств, як за поїздки до м. Харкова, а різницю привласнював. Усього таким чином Сидоров організував 12 поїздок. Як оплату транспортних послуг від громадян він отримав 8000 грн., з яких 5000 грн. привласнив, а 800 грн. передав
водієві Канову й попросив його нікому не розповідати про фактично виконані рейси.

Дайте кримінально - правову оцінку вчиненого.

З умов задачі нам відомо, що Сидоров, перебуваючи на посаді директора комбінату комунальних підприємств здійснив злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України „Зловживання владою або службовим становищем”.

Зловживання владою або службовим становищем визнається злочином при наявності трьох ознак в їх сукупності:

- використання службовою особою через дію або бездіяльність свого службового становища всупереч інтересам служби (Сидоров порушив службові обов’язки, що суперечать інтересам підприємств); б) вчинення такого діяння з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб (привласнив 5000 грн.); в) заподіяння вказаними діяннями істотної шкоди державним чи громадсь-ким благам, охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих грома-дян або інтересам юридичних осіб (завдав збитки).

Дії Сидорова повністю охоплюються ознаками ст. 364 Кримінального кодексу України.

Дії, вчинені службовою особою (директор підприємств) всупереч ін-тересам служби, яка не є представником влади, охоплюються поняттям "зловживання службовим становищем".

Зловживання службовим становищем передбачає наявність взаємозв'язку між службовим становищем винного і його поведінкою, яка виражається в незаконних ді-ях або бездіяльності. При цьому діяння службової особи, як правило, пов'язані безпо-середньо зі службовим становищем і повноваженнями особи. В цьому випадку вони
вчинювались в межах тих прав або фактичних можливостей, якими був наділений Сидоров, як службова особа, саме у зв'язку з його займаною службовою посадою, але за своїм змістом супере-чить інтересам служби.

Використання службового становища всупереч інтересам служби передбачає вчинення службовою особою таких діянь, які порушують службові обов'язки і супере-чать інтересам державної служби, інтересам підприємства, установи чи організації. При цьому поняття "інтереси служби" не можна тлумачити вузьковідомчо. Воно пови-нно поєднуватись з суспільними інтересами, а не протиставлятись їм. Тому дії, про-диктовані, так би мовити, „турботою” про свою установу або підприємство і вчинені на шкоду інтересам інших організацій або за рахунок загальнодержавних інтересів, скла-дають службове зловживання.

Для наявності злочину, передбаченого ст.364, як вже зазначалося, необхідно встановити також, що внаслідок допущеного службовою особою зловживання владою або службовим становищем заподіяна істотна шкода державним або громадським ін-тересам, охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян або інтере-сам юридичних осіб. При цьому заподіяння такої шкоди повинно бути причиново по-в'язане із зловживанням владою або службовим становищем.

З суб'єктивної сторони злочин Сидоровим вчинявся лише з прямим умислом. Сидоров усвідомлює, що вдаючись до зазначених вище дій ві-н використовує своє службове становище всупереч інтересам служби, і бажає цього. По відношенню до наслідків психічне ставлення Сидорова є у формі умислу.

Корисливим мотивом є прагнення до незаконної матеріальної вигоди (отри-мання протиправним шляхом майна).

Об’єктом є правомірна діяльність комунальних підприємств.

Об’єктивна сторона:

- порушив свої службові обов’язки;

- спричинив істотну шкоду підприємству;

- наявність причинного зв’язку між діями Сидорова та злочинними наслідками.

Суб'єктом злочину може бути тільки службова особа.

Згідно п. 1 примітки до ст. 364 службовими особами визнаються особи, які обіймають на підприємствах, в установах чи організаціях, незалежно від форм власності, службові посади, пов’язані з використанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків. Організаційно-розпорядчі функції – це функції по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції, зокрема, виконують керівники міністерств, відомств, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами, їх заступники тощо), керівники ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири і т.п.). Тобто Сидоров є службовою особою.

Зловживання Сидорова посадовим становищем утворює склад злочину, передбаченого ч.2 ст.364, тому що воно спричинило тяжкі наслідки. Під такими наслідками, якщо вони пов'язані з заподіянням шкоди підприємствам (керівником яких він є), треба розуміти, відпо-відно до п.4 примітки до ст.364, шкоду, яка у 250 і більше разів перевищує неоподат-ковуваний мінімум доходів громадян. З умов задачі ми знаємо, що він завдав збитки розміром 8000 грн., що перевищує 250 неоподат-ковуваних мінімумів доходів громадян.

В діях Сидорова вбачаються також ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України „Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем” – привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою згодою групою осіб.

В діях водія Канова вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Ст. 191 передбачена відповідальність за три форми розкрадання чужого майна – привласнення, розтрату та заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Їх характерною ознакою є те, що чуже майно, яке викрадається, знаходиться в правомірному володінні або віданні винного.

В діях Сидорова та Канова вбачається розкрадання у вигляді привласнення.

Привласнення характеризується незаконним утриманням (заволодінням) винним на своє користь чужого майна, яке було йому