2. Під час проведення перевірки підприємства було з'ясовано, що має місце невідповідність даних в звітності, що подавалася до податкових органів, та звітності, що надавалася акціонерам підприємства. Працівниками податкової міліції було з'ясовано, що недостовірною була лише звітність, направлена для акціонерів підприємства. Чи має право податкова міліція порушувати кримінальну справу проти осіб, що підписали звітність? Якщо має право - то за якою статтею КК України?

Згідно п.1.1 ст. 101 Кримінально-процесуального кодексу України „Органи дізнання” податкова міліція має право порушувати кримінальні справи про ухилення від сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також про приховування валютної виручки.

Отже, з умов задачі ми знаємо, що недостовірною була звітність, що направлялась до акціонерів підприємства, а не до податкових органів. В цьому випадку податкова міліція не має права порушувати кримінальну справу. Кримінальну справу за ст. 366 Кримінального кодексу України повинні порушити органи дізнання органів внутрішніх справ.

3. ПП „Ініціатива” й „Надія” орендували частку торговельної площі в державному універмазі «Центральний» для реалізації своєї продукції. З виторгу ПП голови цих ПП Головін і Міщенко за домовленістю між собою кожного місяця протягом року передавали по 5000 грн. завідуючому універмагом Адамовичу „на всяк випадок задля підтримки добрих відносин”. Гроші передавалися через Зеніна, товарознавця універмагу, який з одержаних щомісячно 10 000 грн. передавав Адамовичу тільки 8000 грн., а решту привласнював. Про те, що Зенін частку грошей залишав собі, Головін, Мішенко й Адамович не знали.

Визначте відповідальність Головіна, Міщенка, Адамовича й Зеніна.

В діях Головіна і Міщенка вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 191 та ч. 2 ст. 369 КК України.

Ч.2 ст. 364 передбачає зловживання службовим становищем Головіна і Міщенка, які перебувають на посадах директорів приватних підприємств „Ініціатива” й „Надія” відповідно. Своїми діями вони спричиняють збитки підприємствам, керівниками яких вони є, вилучаючи з доходу підприємства по 5000 щомісяця кожний. Така сума завданих збитків підприємству, згідно п. 4 ст. 364, вважаються тяжкими наслідками, тому що перевищують у двісті п’ятдесят разів і більше неоподаткований мінімум доходів громадян.

Ч.3 ст.191 передбачає їх відповідальність за привласнення грошей шляхом зловживання службовим становищем. Цей злочин має такі кваліфікуючі ознаки – повторність та за змовою групою осіб.

Ч.2 ст.369 передбачає давання хабара службовій особі (завідуючому універмагом).

Під даванням хабара слід розуміти передачу особисто або через посередника службовій особі матеріальних цінностей або надання їй майнових вигод чи послуг майнового характеру за виконання або невиконання нею в інтересах хабародавця будь-якої дії, яку ця службова особа повинна була або могла вчинити з використанням свого службового становища.

Цей злочин вважається закінченим, так як Головін і Міщенко неодноразово передавали хабара завідуючому універмагом Адамовичу, як кажуть „на всяк випадок задля підтримки добрих відносин”.

З суб’єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом.

Суб’єктом злочину є службова особа.

Повторність – декілька разів передавали хабара.

В діях Адамовича вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.

Ч.2 ст.368 передбачає відповідальність Адамовича за одержання хабара.

Одержання хабара означає прийняття службовою особою від іншої особи матеріальних цінностей, отримання майнових вигод або користування послугами майнового характеру за діяння, яке вона повинна була або могла вчинити або вчинила на користь іншої особи завдяки службовому становищу.

Адамович отримував гроші від керівників підприємств і не чинив ніяких перешкод торговій діяльності приватних підприємств (наприклад, розірвання договору оренди).

Цей злочин вважається закінченим так як Адамович не раз отримував хабара.

Суб’єктом злочину є службова особа (завідуючий універмагом).

У Адамовича форма вини виражається у прямому умислі.

Кваліфікуюча ознака, яка обтяжує злочин – „одержання хабара у великому розмірі”. Великим розміром хабара вважається такий, що у 200 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

В діях Зеніна вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369 та ч. 2 ст. 190 КК України.

Ч. 2 ст. 369 передбачає відповідальність Зеніна за давання хабара. Кваліфікуючою ознакою є повторність. Аналіз даної статті наданий вище.

Крім того в діях Зеніна вбачаються ознаки ч.2.ст.190 „Шахрайство”.

З об’єктивної сторони шахрайство полягає в протиправному заволодінні чужим майном, в набутті права на нього шляхом обману потерпілого чи зловживання його довірою. В даному випадку Зенін заволодівав частиною грошей, які передавали Головін і Міщенко для завідуючого універмагом Адамовича. Шахрайство вчинено у пасивній формі шляхом замовчування істини, а саме тим, що він не повністю передавав суму адресату, тим самим увів в оману Головіна і Міщенка.

Цей злочин вважається закінченим.

Суб’єктом шахрайства виступає особа, що досягла 16 років.

Суб’єктивна сторона Зеніна характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.