- пільгових норм амортизації основних фондів, створених за

рахунок нових інвестицій, що використовуються для виробництва

експортних товарів,

- норм амортизації на імпортне обладнання, яке

використовується для виробництва експортних товарів, не менших,

ніж ті, що встановлені в країні походження такого обладнання.

Зазначені пільги застосовуються Міністерство економіки

України за поданням суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. При

цьому Міністерство економіки приймає відповідне рішення, яке є

обов'язковим для державних фінансових та податкових органів

України.

Забороняється одночасне застосування щодо одного й того ж

товару податку на експорт і імпорт та режиму ліцензування і

квотування експорту відповідно до статті 16 цього Закону, за

винятком випадків встановлення режиму ліцензування і квотування як

заходу у відповідь на дискримінаційні дії інших держав згідно із

статтею 16 цього Закону та в разі застосування санкцій згідно із

статтею 37 цього Закону при порушенні суб'єктом

зовнішньоекономічної діяльності встановлених правил цієї

діяльності.

Стаття 12. ( Дію статті 12 зупинено згідно з Декретом

N 15-93 від 19.02.93 )

Обов'язковий розподіл виручки від зовнішньо-

економічної діяльності в іноземній валюті

( Дію частини першої статті 12 зупинено на 1992 рік згідно з

Постановою ВР N 2489-12 від 23.06.92 ) На території України

запроваджується обов'язковий розподіл виручки в іноземній валюті

від зовнішньоекономічної діяльності між валютними фондами

суб'єктів цієї діяльності та Державним валютним фондом України і

валютними фондами місцевих Рад народних депутатів України.

( Дію частини другої статті 12 зупинено на 1992 рік згідно з

Постановою ВР N 2489-12 від 23.06.92 ) Обов'язковому розподілу

підлягає виручка в іноземній валюті від зовнішньоекономічної

діяльності всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які

мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання на

території України.

( Дію частини третьої статті 12 зупинено на 1992 рік згідно з

Постановою ВР N 2489-12 від 23.06.92 ) Суб'єкти

зовнішньоекономічної діяльності, зазначені в цій статті,

зобов'язані передавати частину від загальної суми виручки в

іноземній валюті, одержаної ними в результаті зовнішньоекономічної

діяльності, за стабільними п'ятирічними нормативами, що

встановлюються Верховною Радою України за поданням Кабінету

Міністрів України залежно від виду експортного товару і є

однаковими для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності

незалежно від форм власності і організації господарювання.

В разі, якщо територія, на якій суб'єкт зовнішньоекономічної

діяльності має постійне місцезнаходження або постійне місце

проживання, підпорядкована кільком місцевим Радам народних

депутатів, суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності передає 2/3 від

тієї суми, що призначена для розподілу, у валютний фонд місцевої

Ради народних депутатів базового рівня і 1/3 - у валютний фонд

вищестоящої місцевої Ради народних депутатів України.

( Дію частини п'ятої статті 12 зупинено на 1992 рік згідно з

Постановою ВР N 2489-12 від 23.06.92 ) За кошти, які передаються у

Державний валютний фонд України, валютні фонди місцевих Рад

народних депутатів України, суб'єкти зовнішньоекономічної

діяльності одержують з відповідного бюджету компенсацію у діючій

на території України валюті за спецціально встановленим

Національним банком України курсом, який діє на момент надходження

валютних коштів на рахунок суб'єкта зовнішньоекономічної

діяльності.

( Дію частини шостої статті 12 зупинено на 1992 рік згідно з

Постановою ВР N 2489-12 від 23.06.92 ) Обов'язковий розподіл

виручки в іноземній валюті здійснюється банківськими установами, в

яких суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають валютні

рахунки, шляхом відповідного переказу сум, зазначених у частині

третій цієї статті, з валютного рахунку суб'єкта

зовнішньоекономічної діяльності та одночасного зарахування на

розрахунковий рахунок цього суб'єкта сум у діючій на території

України валюті, еквівалентних сумі переказаної іноземної валюти.

Моментом здійснення розподілу є дата, вказана у платіжному

документі про переказ сум в іноземній валюті до Національного

банку України, або (в разі його доручення) банку для

зовнішньоекономічної діяльності України, або банку, в якому

відкрито валютний рахунок місцевої Ради народних депутатів.

( Дію частини сьомої статті 12 зупинено на 1992 рік згідно з

Постановою ВР N 2489-12 від 23.06.92 ) Обов'язковий розподіл

виручки в іноземній валюті має здійснюватись протягом 30 робочих

днів з моменту надходження коштів в іноземній валюті до

відповідної банківської установи. В разі непереказу у зазначений

строк грошового еквіваленту у діючій на території України валюті

від Національного банку України або (в разі його доручення) банку

для зовнішньоекономічної діяльності України, або банку, в якому

знаходиться валютний рахунок відповідної місцевої Ради народних

депутатів, до банку, що обслуговує суб'єкта зовнішньоекономічної

діяльності, обов'язковий розподіл виручки в іноземній валюті не

здійснюється, а держава або відповідна місцева Рада народних

депутатів втрачає право на одержання відповідних сум в іноземній

валюті.

Порядок здійснення операцій по обов'язковому розподілу

виручки в іноземній валюті визначається положенням, яке затверджує

Національний банк України.

Частину виручки в іноземній валюті, яка підлягає передачі за

обов'язковим розподілом, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності

передають тільки у Державний валютний фонд України. Інші

держави не можуть запроваджувати на території України

передачу до бюджетів чи валютних фондів цих держав частини виручки

в іноземній валюті та/або відрахування в іноземній валюті, які є

обов'язковими для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності,

зазначених в цій статті.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, зазначені в цій

статті, мають право провадити продаж іноземної валюти іншим

державам тільки на підставі відповідних цивільно-правових

договорів (контрактів), укладених згідно з законами України, в

яких зазначені держави виступають як суб'єкти зовнішньоекономічної

діяльності. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, зазначені в

цій статті, не мають права здійснювати обов'язковий розподіл або

відрахування в іноземній валюті на підставі актів законодавства

інших держав.

Створення на території України інших валютних фондів,

крім Державного валютного фонду України та валютних фондів

місцевих Рад народних депутатів України, до яких суб'єкти

зовнішньоекономічної діяльності зобов'язані передавати частину

виручки в іноземній валюті, без їх згоди, оформленої належним

чином, забороняється.