іноземній валюті з Союзом РСР та іншими державами згідно з

відповідними угодами (договорами) України через

Національний банк України або (в разі його доручення) через банк

для зовнішньоекономічної діяльності України в межах Державного

валютного фонду України. Інші суб'єкти зовнішньоекономічної

діяльності від України не несуть зобов'язань за зазначеними

разрахунками.

Стаття 13. Принципи митного регулювання при здійсненні

зовнішньоекономічної діяльності

Україна самостійно здійснює митне регулювання

зовнішньоекономічної діяльності на своїй території. Митну політику

України визначає Верховна Рада України.

Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

здійснюється згідно з цим Законом, законами України про митне

регулювання, Єдиним митним тарифом України ( 4а-93, 4б-93, 4в-93 )

та міжнародними договорами України.

Територія України становить єдиний митний простір, на якому

діють митні правила України, з додержанням зобов'язань, що

випливають з участі України в митному союзі з республіками Союзу

РСР та інших митних союзах.

( Зупинено дію частини четвертої статті 13 в частині

встановлення ставок вивізного мита Єдиним митним тарифом України

згідно з Декретом N 4-93 від 11.01.93 ) Єдиний митний тариф

України визначається згідно з відповідним законом України та

міжреспубліканськими договорами України. Єдиний митний тариф

України встановлює на єдиній митній території України

оподаткування митом предметів, що ввозяться на територію України

або вивозяться з неї, або переміщуються транзитом по її території.

Ставки Єдиного митного тарифу України мають бути єдиними для

всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм

власності, організації господарської діяльності і територіального

розташування, за винятком випадків, передбачених законами України

та її міжнародними договорами.

Митний контроль та митне оподаткування на території

спеціальних економічних зон регулюються спеціальними законами

України та міжнародними договорами, які встановлюють

спеціальний правовий режим цих зон у кожному окремому випадку.

До суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (іноземних

суб'єктів господарської діяльності), які провадять демпінг, а

також тих держав, які застосовують щодо України

дискримінаційні дії, можуть вживатися митні заходи, передбачені

статтями 29, 31 та 37 цього Закону.

( Зупинено дію частини сьомої статті 13 згідно з Декретом

N 4-93 від 11.01.93 ) Митні правила України, які повинні

включати порядок декларування товарів, сплати мит та митних

зборів, надання митних пільг та інші умови проходження митного

контролю, встановлюються законами України про митне

регулювання. Єдиний митний тариф України та митні правила

України мають бути офіційно опубліковані у

загальнодоступних засобах масової інформації не пізніш як за 45

днів до дати введення їх у дію. В разі, якщо зазначені документи

не будуть офіційно опубліковані, вони чинності не набирають. Якщо

зазначені документи будуть опубліковані пізніше як за 45 днів до

введення їх у дію, датою набрання чинності буде вважатися 46-й

день з моменту офіційної публікації. Офіційною публікацією

вважається публікація в періодичному офіційному виданні Верховної

Ради України або Кабінету Міністрів України. Датою офіційної

публікації вважається дата фактичного виходу в світ відповідного

номера цього видання.

Україна як держава несе відповідальність за дії своїх

митних органів згідно із статтею 34 цього Закону.

Стаття 14. Ведення розрахунків та кредитування суб'єктів

зовнішньоекономічної діяльності

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право:

- самостійно визначати форму розрахунків по

зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать

законам України та відповідають міжнародним правилам;

- безпосередньо брати і надавати комерційні кредити за

рахунок власних коштів у діючій на території України

валюті та в іноземній валюті як у межах, так і за межами

України, самостійно приймати рішення у зазначених

питаннях;

- вільно обирати банківсько-кредитні установи, які будуть

вести їх валютні рахунки та розрахунки з іноземними суб'єктами

господарської діяльності, користуватись їх послугами, з

додержанням при цьому вимог чинних законів України.

Розрахункове та кредитне обслуговування суб'єктів

зовнішньоекономічної діяльності здійснюється на території

України банком для зовнішньоекономічної діяльності

України і уповноваженими комерційними банківськими та

кредитними установами, а також іноземними і міжнародними банками,

зареєстрованими у встановленому порядку на території України.

Кредитування зовнішньоекономічних операцій у діючій на

території України валюті та в іноземній валюті

здійснюється на основі домовленості та на умовах, погоджених між

кредиторами та одержувачами кредитів у кредитних угодах

(договорах).

Розрахункові кредити банків, які видаються суб'єктам

зовнішньоекономічної діяльності за спеціальним кредитним

(позичковим) рахунком у діючій на території України валюті

для покриття коштів, що тимчасово вилучаються з обігу,

забезпечуються товарно-матеріальними цінностями, розрахунковими,

транспортними та/або товаросупровідними документами. Всі інші

кредити, крім розрахункових, забезпечуються майном, що належить на

праві власності боржнику, та/або його немайновими правами.

Державне кредитування суб'єктів зовнішньоекономічної

діяльності та гарантування державою комерційних кредитів, що

надаються цим суб'єктам, в Україні здійснюються через банк

для зовнішньоекономічної діяльності України та інші

уповноважені банки.

Умови державного кредитування та гарантування державою

комерційних кредитів визначаються кредитними угодами (договорами),

що укладаються між відповідними суб'єктами зовнішньоекономічної

діяльності та банком для зовнішньоекономічної діяльності

України.

Рішення про надання державних кредитів та гарантій

приймається банком для зовнішньоекономічної діяльності України

в межах лімітів державного кредитування зовнішньоекономічної

діяльності у діючій на території України валюті та в

іноземній валюті за поданням суб'єктів зовнішньоекономічної

діяльності та за результатами експертної оцінки

техніко-економічного обгрунтування об'єкта кредитування та умов

окупності кредитів. Банк для зовнішньоекономічної діяльності

України повинен повідомити про своє рішення подавця заявки

на державний кредит (державну гарантію комерційного кредиту) у

місячний строк з дня подання зазначеної заявки. В разі відсутності

вищезазначеної експертної оцінки об'єкта кредитування відмова у

державному кредитуванні (гарантуванні державою комерційного

кредиту) суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності з підстав

недоцільності не дозволяється.

Розмір державного кредиту (державної гарантії комерційного

кредиту), що надається у діючій на території України

валюті та/або в іноземній валюті одному суб'єкту

зовнішньоекономічної діяльності протягом одного року, не може

перевищувати 5 процентів від відповідних річних лімітів державного

кредитування зовнішньоекономічних операцій.

( Зупинено дію останньої частини статті 14 згідно з Декретом

N 15-93