3. Умови виникнення і припинення права

приватної власності громадян

Розмежування первісних і похідних підстав виникнення прав власності, в тому числі і приватної власності громадян, здійснюється за традиційними давно відомими критеріями, висвітленими у попередній главі. Запровадження приватної власності хоч і не внесло істотних змін у методику розмежування їх, однак розширило коло первісних і похідних підстав виникнення у громадян права власності.

Віддаючи належне проблемі класифікації підстав виник-нення права власності, все-таки необхідно визнати пріори-тетність питання змісту цих підстав, їх впливу на формування правового статусу власника. Законодавство про особисту власність не містило ні вичерпного, ні орієнтовного переліку підстав виникнення у громадян права власності, а лише уза-гальнено визначало коло можливих його об'єктів та межі ви-користання їх. По-іншому вирішено цю проблему в Законі України "Про власність", в якому законодавець визнав за до-цільне в окремій статті сформулювати орієнтовний перелік таких підстав. Відповідно до ст. 12 закону громадянин набу-ває права власності на доходи від участі у суспільному вироб-ництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товарист-ва, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом. Звичайно, перелічені підстави виникнення у громадян права власності не є вичерпними. Громадяни можуть набувати право власнос-ті також у порядку приватизації державного майна, у вигляді лотерейних та інших виграшів, внаслідок правомірного заволодіння дарами природи тощо.

В проекті нового ЦК України немає норми, яка б спеці-ально визначала перелік підстав виникнення у громадян пра-ва власності. У главі 24 "Виникнення права власності" вста-новлюються лише загальні засади набуття права власності усіма суб'єктами цивільних правовідносин.

Умовою визнання громадянина власником на-бутого майна є правомірність його одержання. Одержання громадянином майна без достатньої юридичної підстави або з порушенням відповідних правил його придбання не поро-джує у такого громадянина права приватної власності. Отже, для виникнення у громадянина права власності необхідно, щоб мали місце певні умови, певні дії, певні юридичні факти, які визнаються нормами цивільного законодавства, а в дея-ких випадках також нормами інших галузей законодавства (сімейного, земельного тощо). Тому кожна з перелічених ви-ще підстав виникнення у громадянина права власності має свої особливості правового й економічного характеру, які по-требують їх детальнішого розгляду.

Виникнення у громадян права власності на доходи від участі в суспільному виробництві. Юридичною підставою виникнення права власності на такі доходи є факт одержання працівником матеріальних благ (у грошовому виразі або ін-шим майном у натурі) у формі заробітної плати чи іншої фор-ми оплати праці за виконану роботу відповідно до умов трудового договору (контракту) або у вигляді поділеної між працівниками підприємства частини прибутку. Трудові відно-сини регулюються Кодексом законів про працю України та іншими законодавчими актами. Законодавство про працю не поширюється на осіб, які займаються індивідуальною трудо-вою діяльністю чи підприємницькою діяльністю. Таким чи-ном, за зазначеною підставою право власності виникає у того громадянина-працівника, який уклав трудовий договір (контракт) з власником підприємства або уповноваженим ним органом відповідно до вимог ст. 21 КЗпП.

Законодавство про працю формально не обмежує макси-мальних розмірів оплати праці, а лише зумовлює встановлення мінімального розміру заробітної плати працівника. Вина-города працівників за виконану роботу здійснюється з додер-жанням умов існуючої системи оплати праці. Важливо зазна-чити, що нестримана заробітна плата не є об'єктом права власності (в юридичному розумінні), а належить йому за зо-бов'язальними правовідносинами і стає об'єктом права влас-ності працівника з моменту фактичної передачі останньому.

Саме момент видачі-одержання заробітної плати є юри-дичною підставою поширення на неї режиму права приватної власності. За домовленістю з адміністрацією підприємства за-робітна плата може також перераховуватися на депозитний рахунок працівника у кредитній установі.

Слід зазначити, що заробітна плата не є єдиною формою доходів громадян від участі в суспільному виробництві. Зако-ном України "Про власність" були передбачені й інші форми можливих доходів громадян, формування яких поставлено в залежність від організаційно-правової форми утворення юри-дичної особи. Так, відповідно до ст. 24 цього закону член кооперативу (колгоспу), який може і не бути його працівни-ком, має право на частку доходу, одержану на його пай. В особливому порядку може формуватися доход членів трудо-вого колективу державного підприємства, працівників оренд-них та деяких інших підприємств. Все це свідчить про те, що законодавством передбачено багато видів доходів, одержува-них громадянами від їх участі працею в суспільному вироб-ництві, які і в умовах ринкової економіки становитимуть ос-нову добробуту переважної більшості працездатного населен-ня України (особливо працівників установ, що перебувають на бюджетному утриманні).

Згідно Закону України "Про господарські това-риства" громадяни, як і юридичні особи, можуть бути заснов-никами та учасниками господарських товариств того чи іншо-го виду (акціонерного, товариства з обмеженою відповідаль-ністю, товариства з додатковою відповідальністю, повного або командитного товариства). Засновники і учасники пере-дають товариству свої майнові вклади, які оцінюються у грошовому виразі і становлять частку кожного з них у статут-ному фонді. Розмір цього вкладу безпосередньо впливає на розподіл доходів засновників і учасників товариства, що визначається установчими документами. У Законі України "Про господарські товариства" передбачено конкретні підс-тави обов'язкового нарахування з чистого прибутку дивідендів та інших можливих майнових розрахунків між товариством та його засновниками (учасниками), а саме: настання терміну розподілу прибутків; вихід або виключення