Діючим законодавством передбачено також особливі умо-ви виникнення права власності у членів колективного сільсь-когосподарського підприємства, споживчого кооперативу чи іншого кооперативного утворення, які мають у ньому відпо-відний майновий вклад (пай, пайовий внесок тощо), у членів селянського (фермерського) господарства.

Отримані громадянином доходи у вигляді дивідендів, на-рахованих відповідно до майнового вкладу, паю чи пайового внеску, в податковому законодавстві виділяються в окрему категорію, що впливає на розмір їх оподаткування. Так, на суми, одержувані громадянами - засновниками і учасниками підприємства - у вигляді дивідендів за акціями та внаслідок розподілу прибутку (доходу) цих підприємств та інших корпо-ративних прав, податок нараховується до джерел виплати у складі сукупного оподатковуваного річного доходу за ставкою 15% (ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибут-ковий податок з громадян"). За чинним законодавством зас-новники, учасники, акціонери підприємства (акціонерного товариства) не визнаються підприємцями у власному розу-мінні цього поняття. Тому і їхні доходи не вважаються під-приємницькими.

Підприємницькою діяльністю має право займатися кож-ний дієздатний громадянин. Водночас існують і певні обме-ження. Так, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької орга-нізації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, пов'язані з ма-теріальною відповідальністю, особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочи-ни (ст. 2 Закону України "Про підприємництво"). Забороне-но також займатися підприємницькою діяльністю державним службовцям безпосередньо чи через посередників, крім ви-падків, передбачених чинним законодавством (ст. 16 Закону України "Про державну службу"). В обох випадках встанов-лені обмеження мають на меті запобігти можливим зловжи-ванням у сфері підприємництва і обумовлені вони відповідно скоєнням особою злочину і перебуванням на певній посаді. Однак, якщо в першому випадку обмеження стосуються як підприємницької, так і іншої діяльності, то в другому випадку вони стосуються лише підприємницької діяльності. Таким чином, можна дійти висновку, що державні службовці мо-жуть виступати засновниками підприємницьких юридичних осіб. Іншими словами, це означає, що така заборона має стосуватися лише тих державних службовців, які вирішили обрати індивідуальну форму підприємництва без утворення юридичної особи. Загальновідомо, що у юридичних осіб мож-ливості одержувати доходи можуть бути незрівнянно більши-ми порівняно з можливостями індивідуальних підприємців. Тому позицію законодавця щодо такого підходу до встановлення заборон у сфері підприємництва не можна назвати виваженою.

Чіткіші критерії для встановлення обмежень окремим ка-тегоріям громадян займатися певними видами діяльності за-кладені в Законі України "Про боротьбу з корупцією" від 5 жовтня 1995 р., згідно з яким державний службовець або ін-ша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права, зокрема:

- займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, в якому вона пра-цює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики);

- входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів під-приємств, кредитно-фінансових установ, господарських това-риств тощо, організацій, спілок, об'єднань, кооперативів, що здійснюють підприємницьку діяльність.

Розбіжності у вирішенні цього питання у зазначених зако-нодавчих актах очевидні, а тому в майбутньому вони мають бути усунуті.

Виникнення у громадян права власності за договора-ми та іншими правочинами. За цією похідною правовою підставою формується переважна частина власності грома-дян. Нове законодавство надало громадянам нарівні з юри-дичними особами майже однакові, за незначними винятками, можливості в одержанні майна у приватну власність на основі угод. Головною умовою виникнення у громадян права при-ватної власності на основі угод є додержання ними та їх контрагентами загальних і спеціальних правил щодо здійс-нення правочинів, оскільки за угодами, визнаними недійсни-ми, право власності на одержане за ними майно не виникає.

Виникнення у громадян права приватної власності внаслідок успадкування майна. Умови переходу майна у власність за даною юридичною підставою визначаються нор-мами інституту спадкового права. Ними, зокрема, передбача-ється, що спадкування здійснюється за заповітом і за законом особами (як фізичними, а в певних випадках і юридичними), визнаними спадкоємцями. Право на успадкування майна ви-никає лише у разі смерті громадянина-спадкодавця за умови прийняття спадщини спадкоємцем. Майно юридичних осіб, діяльність яких припинена внаслідок реорганізації або ліквідації, переходить до інших осіб І або держави за правилами, встановленими їх статутами та чинним законодавством, тобто не в порядку спадкового правонаступництва.

Виникнення у громадян права приватної власності внаслідок приватизації об'єктів державної власності. Умови одержання громадянами державного майна у власність за даною юридичною підставою визначаються Державною програмою приватизації майна державних підприємств, зако-нами України "Про приватизацію майна державних підпри-ємств", "Про приватизацію невеликих державних підпри-ємств (малу приватизацію)", "Про приватизацію державного житлового фонду", Декретом Кабінету Міністрів України "Про приватизацію земельних ділянок" та іншими законо-давчими актами.

Приватизаційним законодавством передбачено приватизу-вати певну частину державної власності за відповідними при-ватизаційними паперами, які є особливим видом державних цінних паперів, що засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фон-ду (ст. 1 Закону України "Про приватизаційні папери").

На одержання у власність таких паперів мають право лише громадяни України, які проживають на її території, прожива-ють або тимчасово перебувають за її межами у службових справах у період, що визначається Державною програмою приватизації. Отже, набути у