КУРСОВА РОБОТА

з предмету "ЦИВІЛЬНЕ ТА СІМЕЙНЕ ПРАВО"

на тему : "Право спільної власності".

ПЛАН.

Вступ............................................................................................................ 3;

1. Поняття права спільної власності........................................................ 4;

2. Право спільної часткової власності.................................................... 7;

3. Право спільної сумісної власності подружжя................................... 12;

4. Особливості окремих різновидів права спільної власності............ 19;

а. Право спільної власності на житловий будинок (квартиру)............................................ 19;

б. Право спільної власності селянського (фермерського) і особистого

підсобного господарства................................................ .................................. ................................. 23;

в. Особливості права спільної власності за участю організацій (юридичних осіб).... 25;

Висновок .................................. .................................. .................................. ..................................... 28;

Література....................................................................................................................................................29.

Вступ

Право власності на майно може належати як одному, так і одночасно двом або декільком особам. Наприклад, житловий будинок належить на правах власності двом або декільком фізичним особам; майно, придбане подружжям за час шлюбу, також являється їх спільною власністю; будівля, побудована двома й більше фізичними особами, вважається належною їм на праві спільної власності. У такому разі між ними виникає спільна власність. Оскільки спільна власність за юридичною природою є своєрідним способом реалізації суб’єктами права приватної, колективної, державної власності, то тут не утворюється якась нова самостійна форма власності.

Взагалі поняття власності - це економічна категорія за допомогою якої характеризуються відносини між людьми та їх колективами у процесі виробничої діяльності з приводу привласнення матеріальних благ, тобто власність - це суспільне відношення.

Розглянемо суспільні відносини, які виникають з права спільної власності.

1. Поняття спільної власності.

Спільна власність на майно виникає в силу різних засад: спільного будівництва або придбання за договором купівлі-продажу житлового будинку декількома фізичними особами, спадкування майна, участь юридичних осіб у спільному будівництві яких-небудь об'єктів господарського і соціально-культурного призначення і т.д. Перебування у шлюбі або вступ до складу селянського (фермерського) господарства також являється засадою виникнення права спільної власності фізичних осіб на визначене майно. Право спільної власності здійснюється кількома особами, яких називають співвласниками і цим відрізняється від права власності юридичних осіб (господарських товариств, громадських організацій), оскільки колектив, об'єднаний в цю організацію, виступає в якості єдиного суб'єкта права власності. Для права спільної власності характерним є єдність його об'єкта.

Право кожного з учасників спільної власності (співвласників) розповсюджується не на яку-небудь визначену частку речі (майна), а на всю річ (майно в цілому). Суб'єктами права спільної власності можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Поряд з ними учасником спільної власності може бути держава, певна адміністративно-територіальна одиниця.

На відміну від раніше діючого законодавства, яке не допускало існування спільної власності, учасниками якої поряд з фізичними були юридичні особи або держава, спільна власність з точки зору її суб'єктного складу допускається в різних сполученнях.

Згідно зі ст. 3 ЗУ "Про власність" допускається об'єднання майна, яке перебувало у власності громадян, юридичних осіб та держави і утворення на цій основі мішаних форм власності, в тому числі власності сумісних підприємств з участю іноземних юридичних осіб або громадян. Об'єднане майно може належати на праві спільної часткової або сумісної власності одночасно кільком особам незалежно від форми власності.

Цивільний кодекс України розрізняє два види спільної власності: часткову і сумісну. Спільна часткова власність незалежно від того чи є її суб'єктами лише юридичні або лише фізичні особи або ті і другі, характеризується тим, що кожен з її учасників має визначену частку у праві власності на річ (майно). Частки учасників спільної власності можуть бути рівними або нерівними, але завжди чітко визначеними. Наприклад, трьом братам у порядку спадкування за законом перейшло право власності на будинок в рівних частках. У цьому випадку кожному з них буде належати по 1/3 частині у праві власності на будинок. Якщо ж спадкодавець заповідав одному сину 1/2 частину, а іншим по 1/4 частині у праві власності на майно, то їх частки будуть нерівними. Кожному з учасників спільної власності належить не частка майна в натурі, а частка у праві власності на спільне майно в цілому. Так, якщо двом колективним сільськогосподарським підприємствам належить на праві спільної власності відгодовувальний пункт, то це не значить, що кожному з них належить право власності на конкретні його частини. На частки поділяється не річ, а право власності на неї, і тому учасники спільної власності мають визначені, арифметичне виражені частки у праві власності на річ в цілому. Оскільки на частки поділяється не майно в натурі, а право власності на нього, то ці частки називають "ідеальними" або "арифметичними" частками у праві власності. Спільна сумісна власність відрізняється від часткової тим, що її учасники не мають ніяких раніше визначених часток у праві на спільне майно. Це власність безчасткова. Частки учасників сумісної власності можуть бути визначені тільки при розподілі вказаного майна, тобто коли відносини спільної власності припиняються. Спільна часткова власність являється провідним видом спільної власності. Вона завжди, якщо це прямо не вказано в законі, передбачається.

Відповідно ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю, ст. 16 ЗУ "Про власність" майно, придбане подружжям під час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. В силу п. 1 ст. 17 ЗУ "Про власність" майно, придбане в результаті праці членів родини, також являється їх спільною сумісною власністю. Відповідно ст. 18 цього ж Закону майно осіб, на базі якого ведеться фермерське (селянське господарство), належить цим особам також на праві спільної сумісної власності. Навпаки, майно, придбане у результаті сумісної праці фізичних осіб, що об'єдналися для сумісної діяльності (наприклад, для будівництва гаража), є їх