ПЛАН

1. Поняття цивільних правовідносин.

2. Елементи цивільно-правових відносин.

3. Класифікація цивільно-правових відносин.

1. Поняття цивільних правовідносин

Цивільне право (як і інші галузі права) регулюють суспільні відносини за участю громадян і різноманітних органі-зацій. При цьому суспільні відносини, будучи врегульованими нормами цивільного права, стають цивільно-правовими.

Цивільно-правові відносини - це форма, завдяки якій норми цивільного права реалізуються в житті.

Цивільно-правові відносини є різновидом правових галузевих відносин, тому їм властиві ознаки і правових відносин (у ціло-му), і галузевих цивільно-правових (зокрема). Останні виника-ють на підставі правових норм, і саме цей момент пояснює регу-люючий вплив права на суспільні відносини.

Суб’єкти цивільно-правових відносин мають суб'єктивні пра-ва й обов'язки. Ознакою правових відносин є те, що здійснення суб'єктивних прав і виконання суб'єктивних обов'язків можуть забезпечуватися засобами державного примусу. Цивільно-пра-вовим відносинам властива ця ознака. Щодо галузевих особли-востей цивільно-правових відносин, то вони обумовлені особ-ливостями предмета і методу цивільного права.

Виходячи із сказаного вище, можна окреслити такі особли-вості цивільно-правових відносин:

а) це майнові (відносини власності і товарно-грошові) і особисті немайнові відносини, урегульовані нормами цивільного права;

б) їхні учасники характеризуються майновою відокремленістю і юридичною рівністю;

в) суб'єктивні права і суб'єктивні обов'язки учасників цивіль-но-правових відносин виникають, змінюються і припиняються на підставі юридичних фактів.

Такими є загальні і галузеві ознаки цивільно-правових відносин.

Таким чином, цивільно-правові відносини - це майнові та осо-бисті немайнові відносини (урегульовані нормами сучасного цивіль-ного права) між майново відокремленими, юридично рівними учас-никами, що є носіями суб'єктивних цивільних прав і обов'язків, які виникають, змінюються, припиняються на підставі юридичних фактів і забезпечуються можливістю застосування засобів дер-жавного примусу.

В запропонованому визначенні відображено загальні ознаки правових відносин (виникнення на підставі правових норм, при-належність учасникам відносин суб'єктивних прав і обов'язків, можливість застосування засобів державного примусу). В ньому також показано особливості цивільно-правових відносин (групи суспільних відносин, які набувають виду цивільно-правових, майнова відокремленість і юридична рівність учасників, поси-лання на юридичні факти як підставу виникнення, зміни і при-пинення суб'єктивних цивільних прав і обов'язів).

2. Елементи цивільно-правових відносин

Громадяни та організації (суб’єкти) вступають у різні цивільно-правові відносини. З метою індивідуалізації окре-мих цивільно-правових відносин наука цивільного права ок-реслює їх елементи: суб'єкти і об'єкти, суб'єктивне цивільне право та суб'єктивний цивільний обов'язок.

Суб'єкти цивільно-правових відносин. У цивільно-пра-вових відносинах мають брати участь принаймні дві особи, бо це відносини між людьми (відношення людини до речі не є правовим). Особи, які є учасниками цивільно-правових від-носин, називаються суб'єктами. Суб'єкт цивільно-правових відносин, якому належить право, називається активним суб'єктом, або суб'єктом права. Суб'єкт цивільних відносин, на якого покладено обов'язок, називається пасивним суб'єк-том, або суб'єктом обов'язку. Проте таких цивільно-правових відносин, у яких є лише суб'єкт права і лише суб'єкт обов'яз-ку, дуже мало. Як правило, в цивільно-правових відносинах кожен з учасників має суб'єктивні права і несе суб'єктивні обов'язки. Наприклад, у правовідносинах, що виникають з договору купівлі-продажу, підряду, перевезення, комісії, ко-жен із суб'єктів правовідносин має права і несе обов'язки.

Суб'єктами цивільних правовідносин можуть бути: грома-дяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, юридичні особи (державні підприємства та установи, коопе-ративи, громадські організації, акціонерні товариства, оренд-ні підприємства), Українська держава, інші організації (на-приклад, релігійні організації, спільні підприємства за участю українських та іноземних юридичних осіб, іноземні підпри-ємства й організації).

Громадянам, юридичним особам як суб'єктам цивільно-правових відносин притаманні такі суспільно-юридичні якос-ті: цивільна правоздатність і цивільна дієздатність. Назива-ються вони суспільно-юридичними тому, що стосуються саме громадян та юридичних осіб і передбачені законом (статті 11 і 26 ЦК України).

Цивільна правоздатність - це здатність мати цивільні пра-ва та обов'язки. Вона є необхідною передумовою правоволодіння у правовідносинах.

Цивільна дієздатність - це здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки. На відміну від правоздатності, яка виникає у мо-мент народження громадянина, набуття дієздатності залежить від віку і стану здоров'я. Вона виникає у повному обсязі з на-станням повноліття, тобто після досягнення 18-річного віку.

За неповнолітніх (до 15 років) угоди укладають від їх імені батьки (усиновителі) або опікун (ст. 14 ЦК України). Останні є також учасниками правовідносин, що виникають з таких угод. Цивільні права та обов'язки, яких набувають батьки (усиновителі), опікуни у цивільних правовідносинах, нале-жать неповнолітнім.

Роль представників неповнолітніх полягає у тому, що вони виконують обов'язки і у відповідних випадках здійснюють права за неповнолітніх.

У ряді випадків неповнолітні самі здатні здійснити належ-ні їм права (наприклад, право користування жилим примі-щенням).

Неповнолітні віком від 15 до 18 років мають певний обсяг цивільної дієздатності. Вони можуть при цьому бути учасни-ками багатьох цивільних правовідносин, що виникають з угод (наприклад, з договорів купівлі-продажу, майнового найму, дарування, страхування тощо), факту винаходу, раціоналіза-торської пропозиції, створення творів науки, літератури, мис-тецтва (ст. 13 ЦК України).

Від імені громадянина, визнаного недієздатним (душевно-хворого, недоумкуватого), угоди укладає його опікун, який стає при цьому учасником цивільно-правових відносин. На-буті опікуном цивільні права та обов'язки належать громадя-нину, визнаному недієздатним (ст. 16 ЦК України).

Обмежено дієздатні громадяни можуть бути учасниками цивільно-правових відносин, що виникають з угод. Але вони укладають угоди з розпорядження майном, своєю заробітною платою, пенсіями та іншими доходами за згодою піклуваль-ника (саме в цьому полягає обмеження дієздатності грома-дян, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами (ст. 15 ЦК України).

Юридичні особи як суб'єкти цивільних правовідносин та-кож мають цивільну правоздатність і цивільну дієздатність.

Правоздатність юридичних осіб називається спеціальною, оскільки встановлюється відповідно до цілей кожної юридич-ної особи, тоді як громадяни мають однакову