Охоронні відносини є цивільно-правовою формою усу-нення наслідків правопорушень, поновлення нормального правового й економічного або особистого становища. Отже, охоронні відносини виникають із правопорушень, тобто по-рушень правових норм, суб'єктивних прав і заподіяння шко-ди потерпілим.

Абсолютні, загальнорегулятивні та відносні правовід-носини. В основу їх розмежування покладено такий крите-рій, як коло зобов'язаних осіб і ступінь їх конкретизації. Гро-мадяни та організації, що мають суб'єктивні права, в ряді ви-падків реалізують їх за рахунок власної діяльності (господарської, побутової, творчої тощо) і при цьому безпосе-редньо не пов'язані з діяльністю інших суб'єктів. Але це зов-сім не означає, що діяльність, наприклад, власника з володін-ня і користування своїм майном не залежить від поведінки оточуючих осіб. Останні не повинні перешкоджати в її здійс-ненні. Тому подібна діяльність реалізується не відокремлено, а спільно з іншими громадянами та організаціями, тобто у суспільних відносинах, які регулюються нормами цивільного права.

До таких цивільних правовідносин слід віднести: відноси-ни власності, немайнові авторські і винахідницькі відносини, що пов'язані з майновими (статті 86, 472 і 517 ЦК України), особисті немайнові відносини, не пов'язані з майновими, з приводу таких духовних благ, як житія, здоров'я, честь, гід-ність, недоторканність особистого життя (наприклад, ст. 7 ЦК України).

Цивільно-правове врегулювання вищезазначених суспіль-них відносин полягає в наданні власникам, авторам творів науки, літератури, мистецтва, винахідникам, володільцям не-матеріальних духовних благ суб'єктивних прав і в покладенні на всіх інших громадян та організації суб'єктивного обов'язку утримуватися від порушення їхніх суб'єктивних прав. Такі цивільно-правові відносини називаються абсолютними. Ця назва поширюється і на суб'єктивні права та обов'язки в цих відносинах.

Абсолютний суб'єктивний обов'язок покладається на кож-ного, і його зміст полягає в утриманні від порушення абсолютного права. Абсолютність суб'єктивного права - в його охороні від усіх і кожного та в його здійсненні на підставі власної діяльності уповноваженої особи.

Отже, в абсолютних правовідносинах визначено лише од-ну сторону, яка має право, тобто уповноважену сторону. Зо-бов'язана сторона - це кожен, чий обов'язок полягає в утри-манні від порушення суб'єктивних прав, тобто невизначене коло осіб - кожен і всі.

Загальнорегулятивні відносини відображають зв'язок кож-ного з кожним. У них на боці уповноваженої і зобов'язаної сторін - кожен і всі. Наприклад, цивільно-правові відноси-ни, пов'язані із здійсненням права на здоров'я, на здорове навколишнє середовище, є загальнорегулятивними. Вони ви-никають між усіма особами, які потрапляють у сферу дії ци-вільно-правових норм про охорону здоров'я.

У відносних правовідносинах конкретно визначено обидві сторони - уповноважену і зобов'язану. Відносними право-відносинами є зобов'язальні (статті 151, 224, 256, 332, 413, 425 тощо ЦК України). Сторони в них цілком конкретні - кре-дитор і боржник. В окремих видах зобов'язальних відносин сторонами є: продавець і покупець - у цивільно-правових відносинах із договору купівлі-продажу, страхова організація і страхувальник - у відносинах із договору добровільного страхування, позикодавець і позичальник - у відносинах із договору позики (статті 224, 371 і 374 ЦК України). Отже, у відносних цивільно-правових відносинах сторони наперед ві-домі.

Активні та пасивні цивільні правовідносини. Вони різ-няться характером поведінки зобов'язаної сторони. Якщо на останню у правовідносинах покладено обов'язок активної по-ведінки, то суб'єктивне право вичерпується лише двома пов-новаженнями - правом вимоги і правом захисту порушеного суб'єктивного права (у разі невиконання обов'язку). При цьому суб'єктивне право покликане забезпечити виконання обов'язку, тобто досягнення активної діяльності зобов'язаної сторони. До активних правовідносин належать зобов'язальні відносини. В них боржник зобов'язаний вчинити на користь уповноваженої особи (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо (ст. 151 ЦК України).

У пасивних правовідносинах змістом суб'єктивного обов'язку є пасивна поведінка: зобов'язана сторона повинна утримува-тися від порушення суб'єктивного права уповноваженої сторони.

Уповноважена сторона у пасивних правовідносинах, нав-паки, має, так би мовити, повноцінне суб'єктивне право з йо-го трьома повноваженнями: право вимоги, право на захист порушеного суб'єктивного права і право на свої активні дії, активну поведінку. В цих відносинах суб'єктивне право набу-ває головного і самостійного значення. До пасивних право-відносин належать відносини власності, авторські і винахід-ницькі відносини, особисті немайнові відносини з приводу честі, гідності тощо.

Речові та зобов'язальні відносини. Вони різняться об'єктом правовідносин. Об'єктом речових правовідносин є речі, майно. До них належать відносини власності (статті 6 - 9, 12 - 18 Закону України "Про власність"). У зобов'язальних відносинах об'єктом є дії (статті 332, 395 і 413 ЦК України).

Майнові та особисті немайнові відносини. У майнових відносинах об'єктом є майно. Це перш за все відносини влас-ності. В особистих немайнових відносинах об'єктом є немай-нові блага: честь, гідність, авторство (статті 7, 472 і 517 ЦК України).

Висновок

Цивільні правовідносини - це відносини, які виникають між громадянами і різноманітними органі-заціями і регулюються нормами цивільного права.

Цивільні правовідносини досить різно-манітні за суб'єктним складом, змістом та підставами виник-нення..

Особи, які є учасниками цивільно-правових від-носин, називаються суб'єктами. У цивільно-пра-вових відносинах мають брати участь принаймні дві особи, бо це відносини між людьми.

Виникнення цивільно-правових відносин пов'язано з необхідністю придбання, перевезення речей, надання послуг, публікації творів науки та літератури, захисту честі і гідності тощо. З цього можна зро-бити висновок, що об'єкт цивільно-правових відносин - це те, на що спрямовано суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок з метою задоволення інтересів громадян та органі-зацій.

Цивільно-правові відносини - це майнові та осо-бисті немайнові відносини (урегульовані нормами сучасного цивіль-ного права) між майново відокремленими, юридично рівними учас-никами, що є носіями суб'єктивних цивільних прав і обов'язків, які виникають, змінюються, припиняються на підставі юридичних фактів і забезпечуються можливістю