До складу майна фермерського господарства (складеного

капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування,

матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена

господарством в результаті господарської діяльності, одержані

доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом,

право користування землею, водою та іншими природними ресурсами,

будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в

тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які

передаються членами фермерського господарства до його складеного

капіталу.

Стаття 20. Право власності на майно, яке використовується для

ведення фермерського господарства

Майно фермерського господарства належить йому на праві

власності.

Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського

господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін.

У власності фермерського господарства може перебувати

будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки,

господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке

необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва

і набуття якого у власність не заборонено законом.

Фермерське господарство має право здійснювати відчуження та

набуття майна на підставі цивільно-правових угод.

Порядок володіння, користування і розпорядження майном

фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту,

якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського

господарства та законом.

Член фермерського господарства має право на отримання частки

майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі

припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та

порядок її отримання визначаються Статутом фермерського

господарства.

Майнові спори між фермерським господарством та його членами

вирішуються судом.

Стаття 21. Відповідальність фермерського господарства

1. Фермерське господарство несе відповідальність за своїми

зобов'язаннями у межах майна, яке є власністю фермерського

господарства.

2. Звернення стягнення на земельні ділянки, надані у

власність для ведення фермерського господарства, допускається у

випадках, коли у фермерського господарства відсутнє інше майно, на

яке може бути звернено стягнення.

3. За порушення кредитно-розрахункової і податкової

дисципліни, санітарних і ветеринарних норм, правил, вимог щодо

якості продукції та інших нормативно-правових актів, що регулюють

здійснення господарської діяльності, голова фермерського

господарства несе відповідальність, передбачену законом.

Розділ VI

ВІДЧУЖЕННЯ МАЙНА ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Стаття 22. Фермерське господарство як об'єкт майнових прав

1. Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс

включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений

прибуток, майнові та інші зобов'язання.

2. За рішенням членів фермерського господарства відповідно до

закону фермерське господарство як цілісний майновий комплекс може

бути відчужене на підставі цивільно-правових угод громадянам

України, які мають право на створення фермерського господарства,

або юридичним особам України для ведення товарного

сільськогосподарського виробництва.

3. Громадяни, які придбали майно фермерського господарства як

цілісного майнового комплексу на підставі цивільно-правової угоди,

подають у встановленому порядку Статут фермерського господарства

на державну реєстрацію.

Стаття 23. Успадкування фермерського господарства

1. Успадкування фермерського господарства (цілісного

майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до

закону.

2. Якщо фермерське господарство успадковується двома або

більше спадкоємцями, то земельна ділянка поділу не підлягає, якщо

в результаті її поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка

менше мінімального розміру, встановленого для даного регіону.

Науково обгрунтовані регіональні мінімальні розміри земельних

ділянок визначаються центральним органом виконавчої влади з питань

аграрної політики України та Українською академією аграрних наук і

затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Розділ VII

ДІЯЛЬНІСТЬ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Стаття 24. Господарська діяльність фермерського господарства

1. Фермерське господарство діє на умовах самоокупності. Всі

витрати господарство покриває за рахунок власних доходів та інших

джерел, не заборонених законодавством.

2. Фермерське господарство самостійно визначає напрями своєї

діяльності, спеціалізацію, організує виробництво

сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію, на

власний розсуд та ризик підбирає партнерів з економічних зв'язків

у всіх сферах діяльності, у тому числі іноземних.

3. Фермерське господарство має право вступати в договірні

відносини з будь-якими юридичними або фізичними особами, органами

державної влади та органами місцевого самоврядування.

4. Спори, що виникають під час виконання договорів, укладених

фермерським господарством, вирішуються відповідно до закону.

Стаття 25. Забезпечення якості продукції, вирощеної

фермерським господарством

1. Фермерське господарство зобов'язане дотримуватися

встановлених відповідно до законодавства екологічних,

ветеринарно-санітарних правил і норм щодо якості виробленої

продукції та інших вимог.

2. Реалізація сільськогосподарської продукції, що

виробляється фермерським господарством, на вітчизняному ринку та

її поставки на експорт, а також розрахунки з українськими та

іноземними партнерами здійснюються відповідно до законодавства

України.

Стаття 26. Кооперація фермерських господарств

Фермерські господарства разом з іншими сільськогосподарськими

товаровиробниками мають право створювати обслуговуючі

сільськогосподарські кооперативи, спілки, інші об'єднання, а також

бути засновниками (учасниками) господарських товариств.

Створені за участю фермерських господарств обслуговуючі

сільськогосподарські кооперативи не є прибутковими.

Стаття 27. Трудові відносини у фермерському господарстві

1. Трудові відносини у фермерському господарстві базуються на

основі праці його членів. У разі виробничої потреби фермерське

господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян

за трудовим договором (контрактом).

2. Трудові відносини членів фермерського господарства

регулюються Статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим

договором (контрактом), - законодавством України про працю.

Трудові спори у фермерському господарстві вирішуються у

встановленому законом порядку.

3. З особами, залученими до роботи у фермерському

господарстві, укладається трудовий договір (контракт) у письмовій

формі, в якому визначаються строк договору, умови праці і

відпочинку (тривалість робочого дня, вихідні дні, щорічна

оплачувана відпустка, форми оплати праці та її розміри, харчування

тощо).

4. Видача трудових книжок членам фермерського господарства і громадянам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), та їх ведення здійснюються відповідно до законодавства України про працю.

Розмір оплати праці і тривалість щорічної відпустки осіб, які працюють у фермерському господарстві за трудовим договором (контрактом), не повинні бути меншими за встановлений державою розмір мінімальної заробітної плати і передбачену законом тривалість щорічної відпустки.

5. Голова фермерського господарства