користування такою власністю визначаються договором, укладеним між

співвласниками.

Інформація, створена організаціями (юридичними особами) або

придбана ними іншим законним способом, є власністю цих

організацій.

Інформація, створена на кошти державного бюджету, є державною

власністю. Інформацію, створену на правах індивідуальної

власності, може бути віднесено до державної власності у випадках

передачі її на зберігання у відповідні банки даних, фонди або

архіви на договірній основі.

Власник інформації має право призначати особу, яка здійснює

володіння, використання і розпорядження інформацією, і визначати

правила обробки інформації та доступ до неї, а також встановлювати

інші умови щодо інформації.

Стаття 39. Інформація як товар

Інформаційна продукція та інформаційні послуги громадян та

юридичних осіб, які займаються інформаційною діяльністю, можуть

бути об'єктами товарних відносин, що регулюються чинним цивільним

та іншим законодавством.

Ціни і ціноутворення на інформаційну продукцію та

інформаційні послуги встановлюються договорами, за винятком

випадків, передбачених Законом.

Стаття 40. Інформаційна продукція

Інформаційна продукція - це матеріалізований результат

інформаційної діяльності, призначений для задоволення

інформаційних потреб громадян, державних органів, підприємств,

установ і організацій.

Стаття 41. Інформаційна послуга

Інформаційна послуга - це здійснення у визначеній законом

формі інформаційної діяльності по доведенню інформаційної

продукції до споживачів з метою задоволення їх інформаційних

потреб.

Розділ IV

УЧАСНИКИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІДНОСИН,

ЇХ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ

Стаття 42. Учасники інформаційних відносин

Учасниками інформаційних відносин є громадяни, юридичні особи

або держава, які набувають передбачених законом прав і обов'язків

у процесі інформаційної діяльності.

Основними учасниками цих відносин є: автори, споживачі,

поширювачі, зберігачі (охоронці) інформації.

Стаття 43. Права учасників інформаційних відносин

Учасники інформаційних відносин мають право одержувати

(виробляти, добувати), використовувати, поширювати та зберігати

інформацію в будь-якій формі з використанням будь-яких засобів,

крім випадків, передбачених законом.

Кожний учасник інформаційних відносин для забезпечення його

прав, свобод і законних інтересів має право на одержання

інформації про:

діяльність органів державної влади;

діяльність народних депутатів;

діяльність органів місцевого і регіонального самоврядування

та місцевої адміністрації;

те, що стосується його особисто.

Стаття 44. Обов'язки учасників інформаційних відносин

Учасники інформаційних відносин зобов'язані:

поважати інформаційні права інших суб'єктів;

використовувати інформацію згідно з законом або договором

(угодою);

забезпечувати додержання принципів інформаційних відносин,

передбачених статтею 5 цього Закону;

забезпечувати доступ до інформації усім споживачам на умовах,

передбачених законом або угодою;

зберігати її в належному стані протягом встановленого терміну

і надавати іншим громадянам, юридичним особам або державним

органам у передбаченому законом порядку;

компенсувати шкоду, заподіяну при порушенні законодавства про

інформацію.

Розділ V

ОХОРОНА ІНФОРМАЦІЇ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ

ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ІНФОРМАЦІЮ

Стаття 45. Охорона права на інформацію

Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує

всім учасникам інформаційних відносин рівні права і можливості

доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел

одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Суб'єкт права на інформацію може вимагати усунення будь-яких

порушень його права.

Забороняється вилучення друкованих видань,

експонатів, інформаційних банків, документів із архівних,

бібліотечних, музейних фондів та знищення їх з ідеологічних чи

політичних міркувань.

Стаття 46. Неприпустимість зловживання правом на

інформацію

Інформація не може бути використана для закликів до повалення

конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України,

пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання расової,

національної, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи

людини.

Не підлягають розголошенню відомості, що становлять державну

або іншу передбачену законодавством таємницю.

Не підлягають розголошенню відомості, що стосуються

лікарської таємниці, грошових вкладів, прибутків від

підприємницької діяльності, усиновлення (удочеріння), листування,

телефонних розмов і телеграфних повідомлень, крім випадків,

передбачених законом.

Стаття 47. Відповідальність за порушення законодавства

про інформацію

Порушення законодавства України про інформацію тягне за собою

дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну

відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідальність за порушення законодавства про інформацію

несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як:

необґрунтована відмова від надання відповідної інформації;

надання інформації, що не відповідає дійсності;

несвоєчасне надання інформації;

навмисне приховування інформації;

примушення до поширення або перешкоджання поширенню чи

безпідставна відмова від поширення певної інформації;

поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять

честь і гідність особи;

використання і поширення інформації стосовно особистого життя

громадянина без його згоди особою, яка є власником відповідної

інформації внаслідок виконання своїх службових обов'язків;

розголошення державної або іншої таємниці, що охороняється

законом, особою, яка повинна охороняти цю таємницю;

порушення порядку зберігання інформації;

навмисне знищення інформації;

необгрунтоване віднесення окремих видів інформації до

категорії відомостей з обмеженим доступом.

( Офіційне тлумачення до статті 47 див. в Рішенні Конституційного

Суду України N 5-зп ( v005p710-97 ) від 30.10.97)

Стаття 48. Порядок оскарження протиправних діянь

В разі вчинення державними органами, органами місцевого і

регіонального самоврядування та їх посадовими особами, а також

політичними партіями, іншими об'єднаннями громадян, засобами

масової інформації, державними організаціями, які є юридичними

особами, та окремими громадянами протиправних діянь, передбачених

цим Законом, ці дії підлягають оскарженню до органів вищого рівня

або до суду.

Скарги на протиправні дії посадових осіб подаються в органи

вищого рівня, яким підпорядковані ці посадові особи.

У разі незадоволення скарги, поданої до органу вищого рівня,

заінтересований громадянин або юридична особа мають право

оскаржити протиправні дії посадових осіб до суду.

( Офіційне тлумачення до статті 48 див. в Рішенні Конституційного

Суду України N 5-зп ( v005p710-97 ) від 30.10.97)

Стаття 49. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди

У випадках, коли правопорушення завдають громадянам,

підприємствам, установам, організаціям та державним органам

матеріальної або моральної шкоди, особи, винні в цьому,

відшкодовують її на підставі рішення суду. Розмір відшкодування

визначається судом.

Розділ VI

МІЖНАРОДНА ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ.

СПІВРОБІТНИЦТВО З ІНШИМИ ДЕРЖАВАМИ, ЗАРУБІЖНИМИ І

МІЖНАРОДНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ В ГАЛУЗІ ІНФОРМАЦІЇ

Стаття 50. Міжнародна інформаційна діяльність

Міжнародна інформаційна діяльність полягає в забезпеченні

громадян, державних органів, підприємств, установ і організацій

офіційною документованою або публічно оголошуваною інформацією про

зовнішньополітичну діяльність України, про події та явища в інших

країнах, а також у цілеспрямованому поширенні за межами України

державними органами і об'єднаннями громадян, засобами масової

інформації та громадянами всебічної інформації про Україну.

Громадяни України мають право на вільний і безперешкодний

доступ до інформації через зарубіжні джерела, включаючи пряме

телевізійне мовлення, радіомовлення і пресу.

Правове становище і професійна діяльність акредитованих в

Україні іноземних кореспондентів та інших представників іноземних

засобів масової інформації,