суми позову і позбавлення посади) за зміну уже винесених судових рішень, обвинувачам - за фальшиве обвинувачення, свідкам - за неправдиві свідчення (ст. 1-4).
Розділ другий присвячений врегулюванню проблем власності (ст. 6-126). Сюди належать норми, що регулюють правове становище різних форм власності і розпорядження нею, користування чужою власністю, договірні і позадоговірні зобов'язання.
Цей розділ також містить норми щодо захисту власності, володіння, які, зокрема, встановлюють покарання за грабунок, крадіжку чужого майна.
Розділ третій присвячений шлюбу, сім'ї, спадкуванню (ст. 127-195). В ньому розглядаються питання про форми й умови укладення шлюбу, про можливі умови багатожонства, розлучення, про майнові і особисті взаємовідносини подружжя, батьків і дітей. Передбачені різні злочини і проступки, скеровані проти сім'ї, встановленого порядку сімейних стосунків. Тут також вміщені норми, які регулюють умови і порядок спадкування майна померлих.
Четвертий розділ - це норми, які передбачають злочини проти особи і відповідальність за них, тобто присвячені захисту особи, життя, честі, здоров 'я (ст. 196-214).
П'ятий, останній розділ присвячений праці, умовам та її оплати, знаряддям праці (ст. 215-282). Тут мова йде про винагороду і відповідальність за свою працю будівельника, судновласника, лікаря, ветеринара, про сільськогосподарських робітників, ремісників, пастухів, про наймання різних речей, тварин, рабів, транспортних засобів, про покарання за крадіжку сільськогосподарських інструментів тощо.
Таким чином, система законника Хаммурапі виглядає так :
1. Суд і судочинство (5 статей).
Власність і володіння, їх захист (121 стаття).
Шлюб і сім'я, (69 статей).
Захист особи (19 статей).
Праця і знаряддя праці (68 статей).
Яка ж була мета, причини видання законника ?
Основну мету його видання пояснив сам Хаммурапі у вступі до законника. Мета, як вій вважав, полягала в тому, щоб "дати сяяти справедливості в країні, щоб знищити беззаконня і зло, щоб сильний не гнобив слабшого". У заключній частині Хаммурапі знову повертається і до мети укладання законника і пише : " Щоб сильний не гнобив слабшого, щоб виявити справедливість до сироти і вдови, щоб чинити суд у країні, щоб до пригнобленого виявити справедливість, я вписав свої дорогоцінні слова до моєї стели. . . ".
Насправді ж його закони не є такі вже справедливі. Вони в першу І чергу були створені в інтересах рабовласників, землевласників, людей заможних, знатних, і соціальна несправедливість звучить у них досить чітко і часто, про що мова піде далі.
Існують наступні причини появи законів Хаммурапі.
На той час Вавилон став великою державою, приєднавши до себе багато сусідніх держав, міст, народів. У зв'язку з цим, звичайно, виникла необхідність встановити єдині закони на території всієї держави, які б однаково врегульовували правові питання, правові відносини, дати урядовцям і суддям єдине законодавство.
Стремління рабовласників, знаті, людей заможних, жерців чітка визначити свої права і привілеї, забезпечити себе, своє майно від зазіхань інших.
Прагнення самого царя згладити гострі соціальні протиріччя, які на той час виникали у суспільстві. Надто поглибилась прірва між рабовласницькою знаттю, жерцями, лихварями та простими людьми, рабовласники збагачуються, займаються лихварством, спекуляцією, скуповують будинки, землі, канали, водойми тощо. Існує боргове рабство. Неспроможні боржники ставали рабами, врешті, як і їх сім'ї - дружина, діти. Нужда змушувала часто батьків продавати своїх дітей у рабство. Щораз більше вавилонян ставали рабами, до того ж у власній країні. З'являються торговці, які скуповують рабів-вавилонян і продають їх у сусідніх країнах. Це призводило до розорення вільних селян, ремісників та ін, що підривало обороноздатність держави, зменшувало кількість війська. Це також зменшувало царські прибутки, оскільки саме селяни та міщани платили основну масу податків. Отож, Хаммурапі своїм законодавством хотів пом'якшити гостроту соціальних протиріч, затримати процес розорення трудівників, ліквідувавши, зокрема, боргове рабство, обмежити апетити лихварів та знаті, ліквідувати або хоч дещо стримати сваволю і корупцію урядовців і суддів [13; 29-33].
Таким чином, найвідомішим, найповнішим збірником законів усієї Месопотамії є кодифікація царя Хаммурапі, яку й донині вважають одним з найдавніших збірників правових норм у світі.
Всього ж текст законів Хаммурапі налічує 282 статті. Закони Хаммурапі є надзвичайно цікавою і змістовною законодавчою пам'яткою, яка не носить характеру божественної волі.
У законах Хаммурапі регулюється цілий спектр правових відносин вавилонського суспільства, зокрема, в галузі цивільного, зобов'язального права, шлюбно-сімейного та спадкового права, трудових відносин, кримінального та криміиально-процесуального права.
Основну мету його видання пояснив сам Хаммурапі у вступі до законника. Мета, як вій вважав, полягала в тому, щоб "дати сяяти справедливості в країні, щоб знищити беззаконня і зло, щоб сильний не гнобив слабшого".
В Законах Хаммурапі існують багато Положень про добродійність та піклування.
2.3. Закони Ману в Стародавній Індії
Головними джерелами відомостей про право, закони, юриспруденції Стародавньої Індії є релігійно-нормативні збірки Артхашастра, Закони Ману (II в. до н.е.), авторство яких легенда приписує прародителеві людей. [14,с.98,99].
Головне в Законах Ману — закріплення існуючого варнового будуючи. Тут детально описується походження, згідно релігійному ученню варн, указується на спадково-професійний характер варн, визначається призначення кожної варни, привілеї вищих варн. Особливістю Законів Ману є релігійне забарвлення всіх його положень. [2, с.21,22].
Формою Закони Ману є збіркою священних текстів, норм звичайного права, в нім же поміщений перелік має рацію, обов'язків пануючи, його радників, суддів і чиновників різного рангу. Законодавець вніс до цієї найбільшої праці багато правових ідей Рігведи, Махабхарати, Артхашастри, а також досвід державного управління до і після династії Маурьїв. І, нарешті, в нім знайшли віддзеркалення погляди знаменитих філософів, теологів, видатних державних діячів на право, управління, на етику і сенс людського життя. [14, с.99].
Але тим